Міністерство освіти і науки України досягло домовленостей з платформою Labster стосовно продовження співпраці.
Міністерство освіти і науки України досягло домовленостей з платформою Labster стосовно продовження співпраці.
За повідомленням МОН (лист № 1/15313-23 від 5.10.2023 р.) всім українським закладам освіти безкоштовний доступ до матеріалів платформи буде продовжено до 22 листопада 2024 року. Наразі понад 950 закладів освіти України успішно використовують віртуальні симуляції Labster в своєму освітньому процесі під час проведення досліджень з біохімії, біології, біотехнологій, хімії, фізики та ін. Цього року платформа Labster пропонує українським освітянам оновлені віртуальні комплекси з інтерактивними вправами, що виконуються у 3D-середовищі сучасних віртуальних лабораторій; дашборди з аналітикою та статистикою щодо результатів навчання, а також можливість адаптовувати тестові завдання під потреби учнів та студентів. Також у листі зазначається, що для реєстрації закладу освіти, який станом на сьогодні не зареєстрований на платформі, та для одержання ролі адміністратора, уповноважений представник закладу освіти може подати заявку. Подальша реєстрація вчителів та викладачів буде здійснюватися адміністраторами закладів освіти.
У жовтні цього року відбудеться черговий Міжнародний тиждень відкритого доступу «Спільнота понад комерціалізацію».
У жовтні цього року відбудеться черговий Міжнародний тиждень відкритого доступу «Спільнота понад комерціалізацію».
Захід покликаний ініціювати відверту розмову про те, які підходи до відкритої науки ставлять на перше місце інтереси громадськості та академічних спільнот, а які — ні.
Рекомендація ЮНЕСКО з відкритої науки,
ухвалена 193 державами, підкреслює необхідність надання пріоритету спільнот перед комерціалізацією, закликає до запобігання “несправедливого отримання прибутку від наукової діяльності, що фінансується за рахунок суспільних коштів” та до підтримки “некомерційних видавничих моделей, заснованих на співпраці, які не передбачають плати за обробку статей”.
Організатори вважають за необхідне стимулювати дискусію з наступних питань: що втрачає суспільство, коли невелика кількість корпорацій, а не самі дослідники, контролюють розповсюдження знань; яка ціна бізнес-моделей, що закріплюють екстремальні рівні прибутку видавців; коли збір і використання персональних даних починає підривати академічну свободу; чи може комерціалізація працювати на підтримку суспільних інтересів; як можна використовувати контрольовані спільнотами інфраструктури (сервери препринтів, репозитарії і відкриті видавничі платформи) для задоволення інтересів дослідників і громадськості; як можна просувати моделі поведінки, засновані на інтересах спільнот.
На сайті Times Higher Education опублікована стаття Лорни Кемпбелл «Звільніть свій контент! Посібник зі створення сталих відкритих ліцензованих медіаресурсів».
На сайті Times Higher Education опублікована стаття Лорни Кемпбелл «Звільніть свій контент! Посібник зі створення сталих відкритих ліцензованих медіаресурсів».
Наголошується, що створення навчально-методичних матеріалів відкритих освітніх ресурсів – надзвичайно важливе, оскільки дозволяє ділитися ними та повторно їх використовувати. Університети вкладають значний час і ресурси у розробку високоякісних засобів викладання та навчання, тож важливо, щоб ці матеріали були стійкими, придатними для повторного використання і могли бути доступні якомога більшій кількості студентів. Разом із тим, є обмеження у використанні медіаресурсів, спричинене авторськими правами. Медіафайли, які включають ліцензований сторонній контент (наприклад – зображення, музику, аудіо) можуть використовуватись лише у закритих навчальних приміщеннях упродовж фіксованого періоду часу або з обмеженою кількістю учнів. Щоб гарантувати, що засоби викладання і навчання можна буде широко використовувати повторно та у широкому діапазоні контекстів, не порушуючи при цьому авторських прав, потрібно розвивати їх як відкриті освітні ресурси (open educational resources / OER). Це навчальні матеріали, які розповсюджуються за відкритою ліцензією (наприклад, Creative Commons), що дає змогу їх вільно використовувати повторно, перепрофільовувати, адаптувати та розповсюджувати. OER можуть принести велику користь викладачам і учням в усьому світі, а також університетам. Виходячи з досвіду Единбурзького університету, автор наводить декілька простих кроків, яких слід дотримуватись, щоб створити стійкі медіа-ресурси, якими можна буде ділитися на умовах відкритої ліцензії. Необхідно: переконатися, що всі сторонні зображення та аудіо, які використовуються у медіафайлах, перебувають у вільному доступі (тобто не мають обмежень авторських прав) або передаються за відкритою ліцензією (наприклад, ліцензією Creative Commons); використовувати загальнодоступні і відкриті ліцензовані матеріали, які можуть забезпечити контекст і візуальний стиль, заощадивши при цьому час і бюджет; не забувати вказувати авторство усіх зображень, аудіо- та відеоматеріалів під ліцензією Creative Commons, які використовуються; додавати відкриту ліцензію до створених медіафайлів.
Міжнародний академічний видавець Elsevier та консорціум DEAL, який представляє німецькі дослідницькі інститути, домовились про контракт на публікацію та читання, який дозволяє дослідникам установ-учасників публікуватись у відкритому доступі у понад 2,5 тис.
Міжнародний академічний видавець Elsevier та консорціум DEAL, який представляє німецькі дослідницькі інститути, домовились про контракт на публікацію та читання, який дозволяє дослідникам установ-учасників публікуватись у відкритому доступі у понад 2,5 тис.
журналів Elsevier (включно з Cell Press і The Lancet). За це установи сплачують за публікацію та читання внесок у розмірі 2550 євро (6450 євро для Cell Press і The Lancet) за кожну статтю. Також заклади-учасники угоди отримують знижку 20% на APCs журналів Elsevier Fully Gold Open Access і 15% на журнали Cell Press та The Lancet. При цьому вони отримують доступ для читання майже всіх наукових журналів Elsevier. Відповідну угоду було підписано 1 вересня 2023 року, вона діятиме до кінця 2028 року. Це новий етап взаємодії, оскільки у 2018 році сторони не дійшли згоди, у результаті чого близько 200 німецьких дослідницьких установ розірвали свої ліцензійні угоди з Elsevier, а видавець обмежив їх доступ до своїх журналів. Дослідження 2021 року показало зниження частки ринку Elsevier для статей установ DEAL і скорочення цитування статей Elsevier авторами DEAL. Elsevier зазнав критики через боротьбу з так званими «тіньовими бібліотеками» замість розгортання діяльності у напрямку відкритого доступу.
На офіційному вебсайті Державної науково-технічної бібліотеки України у відкритому доступі представлені «Рекомендації зі створення та наповнення інформацією профілів дослідників на платформі ORCID», перекладені українською мовою.
На офіційному вебсайті Державної науково-технічної бібліотеки України у відкритому доступі представлені «Рекомендації зі створення та наповнення інформацією профілів дослідників на платформі ORCID», перекладені українською мовою.
Документ містить визначення ORCID ID та опис можливостей його використання. Пояснюється, що ORCID ID є унікальним відкритим цифровим ідентифікатором для дослідників, які можуть безкоштовно зареєструвати для себе індивідуальний ORCID ID і використовувати його упродовж усієї кар’єри. Він дозволяє поєднати інформацію про науковця та його праці – статті, монографії, доповіді, рукописи, а також здобуту освіту, афіляцію, отримані гранти. Платформа ORCID зберігає та автоматично наповнює профілі з верифікованих джерел, дозволяє регулювати ступінь відкритості інформації про дослідника, ділитися нею та повторно використовувати. Опубліковані «Рекомендації…» містять структуровані відомості про реєстрацію облікового запису ORCID ID, додавання біографічної інформації та наукових праць до запису ORCID.
Консорціум науково-дослідницької інфраструктури Центральної Європи (CERIC-ERIC) оголосив про відкриття нових конкурсів для доступу до інтегрованих багатопрофільних об’єктів матеріалів і біоматеріалів.
Консорціум науково-дослідницької інфраструктури Центральної Європи (CERIC-ERIC) оголосив про відкриття нових конкурсів для доступу до інтегрованих багатопрофільних об’єктів матеріалів і біоматеріалів.
Йдеться про доступ через єдину точку входу до сучасної науково-дослідної інфраструктури 11-ти країн Центральної та Східної Європи задля забезпечення розвитку науки й промисловості у галузі дослідження матеріалів, біоматеріалів та нанотехнологій. CERIC об’єднує в собі та надає відкритий доступ до цієї інфраструктури. Спільне використання провідних національних дослідницьких інфраструктур європейських країн дозволяє знаходити інноваційні рішення суспільних проблем у різних сферах, включно з енергетикою, охороною здоров’я, продуктами харчування тощо. Доступ до інфраструктури CERIC відкритий та безкоштовний для науковців з України за умови, що отримані результати та зібрані дані будуть доступні спільноті відповідно до Політики щодо наукових даних. Заявку на участь можна подати до 4 вересня 2023 року.
На сайті Times Higher Education опублікована стаття Пола Ейріса «Поразка Тесьє-Лавінь підкреслює аргументи на користь більш прозорого авторства».
На сайті Times Higher Education опублікована стаття Пола Ейріса «Поразка Тесьє-Лавінь підкреслює аргументи на користь більш прозорого авторства».
Автор наголошує, що такі ініціативи, як CRediT (таксономія ролей учасників), можуть допомагати не припуститись шахрайства у науковій діяльності. Достовірність здобутків учених залежить від чесності упродовж усього процесу досліджень, прозорості, використання передового досвіду, коректного збирання даних, чіткого формулювання ідей. Нещодавно стосовно президента Стенфордського університету Марка Тессьє-Лавіня було висунуте звинувачення у недоброчесності дослідження, внаслідок чого він мусив піти у відставку. Розслідування виявило недоліки в його роботах, написаних у співавторстві, а також недоброчесну практику щодо визнання та виправлення помилок, порушення під час управління лабораторією. Одним із важливих аспектів чесності досліджень є відповідальність за зміст статей. Незважаючи на всі спроби щось змінити, в академічних колах зберігається атмосфера «опублікуй або помри»”. Оскільки авторство часто використовується як ключовий критерій під час призначень і просування по службі, це породжує погані практики. Отже, важливим стає те, як у різних дисциплінах та дослідницьких культурах визначається авторство і внесок у спільне дослідження чи публікацію його результатів. Відкрита наука – це важливий рух, який підтримує високу прозорість дослідницького процесу, включно з авторством. Останнє передбачає відповідальність за якість та цілісність контенту, коректність збору даних, аналізу та наведених доказів. Тому необхідно підвищувати вимогу точності щодо внеску, включно з тими, хто безпосередньо не бере участі у дослідженні, але надає підтримку (технічний персонал, бібліотекарі). Внесок кожного має бути оголошений, так само як кожен з них повинен взяти на себе більшу відповідальність за ті аспекти дослідницьких програм, у які вони публічно ідентифікуються як учасники/співавтори. В якості одного з прикладів вирішення цієї проблеми пропонується розглянути CRediT (таксономію ролей учасників), розроблену у 2015 році. Вона розбиває внески на 14 категорій: концептуалізація, надання ресурсів, курація даних, написання програмного забезпечення, формальний аналіз, нагляд, отримання фінансування, перевірка, безпосередньо дослідження, візуалізація, методологія, адміністрування проекту, написання оригінального проекту та його переклад, рецензування та редагування. Ця таксономія стала американським національним стандартом і забезпечує необхідну прозорість, ставши відповіддю на сучасні виклики щодо визначення авторства. Деякі журнальні статті в таких галузях, як фізика високих енергій і клінічна медицина, мають сотні авторів. Як можна дізнатися, хто і що зробив у цьому сценарії? Таксономія CrediT також допомагає вирішити проблему авторів, яких не враховують при традиційних підходах, незважаючи на те, що вони відіграють важливу роль у дослідницьких програмах. Завдяки прозорості, CRediT підтримує спільні підходи до досліджень і визнає внесок дослідників-початківців у наукову діяльність.
На сайті CNN Business опублікована інформація про судовий позов до федерального суду Каліфорнії, поданий юридичною фірмою Clarkson від своїх восьми клієнтів проти Google, її материнської компанії Alphabet і дочірньої компанії у сфері штучного інтелекту DeepMind.
На сайті CNN Business опублікована інформація про судовий позов до федерального суду Каліфорнії, поданий юридичною фірмою Clarkson від своїх восьми клієнтів проти Google, її материнської компанії Alphabet і дочірньої компанії у сфері штучного інтелекту DeepMind.
Його причиною стало збирання технічним гігантом для цілей розробки продуктів штучного інтелекту даних мільйонів користувачів без їхньої на те згоди, внаслідок чого були порушені авторські права. Раніше ця фірма подавала аналогічний позов проти компанії-розробника ChatGPT OpenAI. Головний юридичний консультант Google назвав претензії, викладені у позові, безпідставними. Він пояснив, що упродовж багатьох років компанія використовує дані із загальнодоступних джерел – інформацію, опубліковану у відкритій мережі та загальнодоступні набори даних – для навчання своїх моделей ШІ у повній відповідності до американського законодавства. Він вважає, що судовий позов спричинений безпрецедентним зростанням суспільної уваги до інструментів штучного інтелекту і тим, що великі мовні моделі, які лежать в основі цієї технології, навчаються саме на великих масивах даних, доступних онлайн. Натомість Тім Джордано, один з адвокатів Clarkson, пояснює позицію юрфірми: «Google має зрозуміти, що «загальнодоступний» ніколи не означав безоплатного використання з будь-якою метою… Наша особиста інформація та наші дані є нашою власністю, вони цінні і ніхто не має права просто взяти їх і використовувати у будь-яких цілях». У позові містяться наступні вимоги: судової заборони у вигляді тимчасового припинення комерційного доступу та комерційного розроблення інструментів генеративного штучного інтелекту Google, таких як Bard; відшкодування збитків і здійснення виплат в якості фінансової компенсації людям, чиї дані були ймовірно незаконно присвоєні Google. Раян Кларксон, партнер юридичної фірми, наголошує, що Google має «створити можливість для людей відмовитися від використання їхніх даних для навчання штучного інтелекту, зберігаючи при цьому можливість використовувати інтернет для повсякденних потреб».
На сторінці блогу проекту Overture Maps Foundation опублікована інформація про перший випуск відкритого набору картографічних даних.
На сторінці блогу проекту Overture Maps Foundation опублікована інформація про перший випуск відкритого набору картографічних даних.
Ця подія надзвичайно важлива для створення всеосяжного набору даних відкритих карт стала можлива завдяки поєднанню зусиль десятки картографічних, геопросторових і технологічних компаній: Amazon Web Services (AWS ), Meta, Microsoft, TomTom, Esri, Cyient, InfraMappa, Nomoko, Precisely, PTV Group, SafeGraph, Sanborn та Sparkgeo. Їх співробітництво ґрунтується на розумінні того, що картографічні дані мають бути спільним ресурсом для розвитку. У новому наборі є чотири унікальні шари даних: визначні пам’ятки, будівлі, транспорт, адміністративні кордони. Зокрема, шар «визначних пам'яток» включає понад 59 мільйонів записів, які раніше не публікувалися як відкриті дані. Його можуть вільно використовувати будь-які картографи або постачальники послуг позиціонування. Шар «будівлі» охоплює понад 780 мільйонів унікальних контурів будівель по всьому світу і є результатом об'єднання різних проектів з відкритими даними, включаючи OpenStreetMap, Microsoft та Esri. Шар «транспорт» являє собою відображення всесвітньої дорожньої мережі, яку надав проект OpenStreetMap. Шар «адміністративні кордони» – це глобальний відкритий набір даних про національні та регіональні адміністративні кордони, що включає регіональні назви, перекладені 40 різними мовами для підтримки міжнародного використання. Усі шари даних відформатовані відповідно до нещодавно запущеної схеми даних OMF, яка дозволяє розробникам картографічних сервісів отримувати та використовувати картографічні дані стандартним, документованим способом,який забезпечує функціональну сумісність. Уся інформація, отримана з різних джерел відкритих картографічних даних, була перевірена та об'єднана за допомогою серії перевірок якості Overture Maps. OMF публікує дані, щоб отримати зворотний зв'язок від громадськості.
На сайті Times Higher Education опублікована стаття Мілана Радосавлевича «Формула успішної програми обміну знаннями».
На сайті Times Higher Education опублікована стаття Мілана Радосавлевича «Формула успішної програми обміну знаннями».
У ній автор надає поради щодо організації обміну знаннями та розвитку культури співпраці університетів та бізнесу. Він нагадує, що науковці завжди обмінювалися знаннями з неакадемічними спільнотами, оскільки це приносить користь суспільству в цілому. Обмін знаннями відбувається в рамках дослідницьких партнерств, роботи з бізнес-структурами, громадськістю та громадами. Він дозволяє просувати нові навички, розвивати підприємливість і підприємництво, сприяти місцевому зростанню та відновленню, забезпечувати захист ІВ та комерціалізацію розробок. Однак таке широке визначення завжди вимагає конкретизації: чого саме ми прагнемо досягти за допомогою програм обміну знаннями? Відповідь міститься у програмі Innovate UK «Партнерство у сфері трансферу знань». Її реалізація, за оцінками експертів, дозволяє на кожен вкладений фунт стерлінгів отримати 7 фунтів ефекту для економіки Великої Британії, забезпечити впровадження бізнесом інновацій та побудову міцних партнерських стосунків з університетами. Найбільш успішний приклад – перетворення маловідомого у сфері передачі знань Університету західної Шотландії на один з найбільш швидкозростаючих у Великобританії саме завдяки програмі обміну знань. Тут було створено перший у Шотландії інституційний центр партнерства з передачі знань, до якого залучені висококваліфіковані фахівці з оригінальними ноу-хау, потужними галузевими зв’язками з місцевими компаніями та націленістю на результат. Центр є основою формування культури обміну, побудови довіри та подолання бар’єрів між академічними та неакадемічними командами. Мілан Радосавлевич зауважує, що не існує секретної формули успішності програм обміну знаннями. Разом із тим, якщо не мати сильної підтримки на рівні керівництва університету та не підкріплювати програму обміну знаннями відповідною інституційною стратегією, не можна очікувати на значимий і стабільний результат.
