Search academic texts

Registration Number

2021U000112, Article

popup.category

Title

UNITY OF SPIRITUAL AND PHYSICAL AS THE BASIS OF HEALTH CULTURE

popup.author

ЛАВРОВА Лариса Василівна
САВЧЕНКО Вікторія Анатоліївна
КУЦИЙ Андрій Миколайович
LAVROVA Larysa
SAVCHENKO Victoria
KUTSIY Andriy

popup.publication

01-01-1970

popup.source_user

Вісник Дніпровської академії неперервної освіти, Серія: «Філософія. Педагогіка» №1(1) 2021

popup.source

https://visnuk.dano.dp.ua/index.php/pp/article/view/4/15

popup.publisher

Комунальний заклад вищої освіти «Дніпровська академія неперервної освіти» Дніпропетровської обласної ради»

Description

Проблема співвідношення духовного і тілесного в людині завжди була важливим предметом філософського дослідження. Основним напрямом генезису розуміння проблеми слід вважати постійне посилення поглядів щодо нерозривного взаємозв’язку тілесного і духовного в людині. У межах постмодерністського дискурсу традиційні форми зв’язку людського духу і тіла зазнають деконструкції, і визнання їх єдності поєднується з акцентуванням відмінностей, як це було й раніше, хоча й не в межах догматичної методології. Сучасна методологія дослідження вимагає чіткої конкретизації логіки сучасної філософії щодо виокремлення та співвідношення духу і тіла людини, насамперед на основі синергетичних та екзистенціалістських підходів, і на цій основі здійснює опис та системний аналіз цих феноменів. Найважливішою з методологічної точки зору при аналізі взаємовідношення духу і тіла людини з погляду культури здоров’я є орієнтація на виявлення передумов цілісності особистості, які, власне, визначають її потенціал для здорового розвитку та розкриття власного потенціалу духовного і тілесного здоров’я. У сучасній філософській літературі домінує розуміння вирішальної ролі духовної складової людської природи як діалектики душі й тіла, внаслідок чого відбувається формування низки факторів її розвитку, включаючи культуру здоров’я. При цьому тілесний фактор розглядається як пов’язаний з людським суспільством і природними зв’язками, які загалом визначають вплив фізичних факторів на розвиток людини. Загальновизнаним вважається, що саме суперечливий розвиток людини і суспільства загалом, що випливає з суперечливого характеру взаємодії між «тілом і душею», «соціальним та природним», визначає фактичні чинники розвитку людини та її культури здоров’я. У межах дихотомії духовного і фізичного, природного і соціального походження можна фактично виявити цілісність особи на будь-якому рівні. Взаємодія духовно-психічного і тілесно-природного елементів й утворює одну специфічну якість, яка характеризує людину як цілісність, проте зміни цілісності не означають досягнення досконалості. Екзистенційне розуміння духовно-тілесної цілісності людини випливає з того, що саме життя є первинною реальністю, органічною тілесною цілісністю і духовним виміром людини. Духовна цілісність людського буття призводить до переваги єдності душі й тіла над їх відмінністю в результаті підпорядкування тіла духовним цілям життя. У межах культури здоров’я це означає цілісність здоров’я на основі домінування цінностей духовного здоров’я.

popup.nrat_date

2022-11-15