Search academic texts

Registration Number

0421U103564, Candidate dissertation

Title

Ventral postoperative hernias: surgical plastic open and laparoscopic methods of treatment

Author

Lerchuk Orest M.,

popup.head Feleshtynsky Yaroslav Petrovich
popup.opponent Bilianskyi Leonid Semenovych
popup.opponent Ogorodnyk Petro Vasylovych

Status

Кандидат медичних наук, 14.01.03, Хірургія

Date

01-10-2021

Description

Дисертація присвячена вирішенню актуального завдання покращенню результатів хірургічного лікування пацієнтів з післяопераційними вентральними грижами шляхом розробки та впровадження алгоритму вибору удосконалених лапароскопічних та відкритих способів алогерніопластики з врахуванням розміру дефекту черевної стінки, діастазу прямих м’язів живота та внутрішньочеревного тиску. Проведено аналіз хірургічного лікування 508пацієнтів з ПВГ, середній вік 54,7 ± 3,3 роки. Основна група 255 (50,1 %) пацієнтів вибір способу алопластики виконували за розробленим алгоритмом. В групі порівняння 253(49,9 %) вибір операцій був традиційним. Відповідно до розробленого алгоритму в І групі у 109 (21,5 %) пацієнтів при ПВГ малого та середнього розмірів з діастазом до 5 см виконували лапароскопічну алогерніопластику, зокрема, у 63 пацієнтів лапароскопічну преперитонеальну (патент України на корисну модель № 142342 від 25.05.2020 р.) та у 46 лапароскопічну ретромускулярну алопластику. Групу порівняння Іа склали 108 (21,2 %) пацієнтів, яким виконували відкриту ретромускулярну алогерніопластику. В ІІ групі у 64 (12,6 %) пацієнтів при ПВГ великих розмірів та діастазом прямих м’язів живота від 5 до 10 см виконували відкриту алогерніопластику методикою «sublay». Групу порівняння ІІа склали 63 (12,4 %) пацієнти, яким виконували відкриту методику «onlay». В ІІІ групі у 82 (16,1 %) пацієнтів при ПВГ гігантських розмірів та діастазом прямих м’язів живота більше 10 см виконували передню методику роз’єднання анатомічних компонентів черевної стінки у поєднанні з алопластикою з інтраабдомінальним розміщенням сітчастого імплантату з антиадгезивним покриттям за удосконаленим способом. Групу порівняння ІІІа складали 82 (16,1%) пацієнта, яким виконували передню методику роз’єднання анатомічних компонентів черевної стінки в поєднанні з алопластикою за методикою «onlay». При ПВГ малого та середнього розмірів та діастазом прямих м’язів живота до 5 см оптимальною є лапароскопічна алогерніопластика з преперитонеальним та ретромускулярним розміщенням сітчастого імплантата та ліквідацією діастазу, яка у порівнянні з відкритою ретромускулярною алогерніопластикою сприяє значному зниженню частоти сером з 35,2 % до 3,7 %, гнійного запалення післяопераційної рани – з 6,5 % до 0 %, запального інфільтрату – з 4,6 % до 0 %, хронічного післяопераційного болю – з 6,4 % до 2,6 %, рецидиву грижі – з 6,4 % до 0 %. У пацієнтів з ПВГ великих розмірів та діастазом прямих м’язів живота від 5 до 10 см оптимальною є відкрита методика «sublay», що забезпечує в порівнянні з відкритою методикою «onlay» зниження частоти сером з 23,8 % до 6,3 %, гнійного запалення післяопераційної рани – з 4,8 % до 1,6 %, інфільтрату в ділянці післяопераційної рани з 7,9 % до 1,6 %, хронічного післяопераційного болю – з 4,8 % до 1,6 %, рецидиву грижі – з 7,9 % до 3,1 %. При ПВГ гігантських розмірів використання удосконаленої комбінованої передньої методики роз’єднання анатомічних компонентів черевної стінки поєднаної з ІРОМ у пацієнтів ІІІ-ої групи порівняно з використанням роз’єднання анатомічних компонентів у поєднанні з «onlay» досягнуто суттєвого покращення результатів лікування, а саме, відсутністю АКС у пацієнтів ІІІ-ої групи проти 6,1 % у пацієнтів ІІІа групи (р < 0,05), відповідно зменшення частоти сером – з 21 (25,6 %) до 6 (7,3 %) (р < 0,05), інфікування післяопераційної рани – з 4 (4,9 %) до 2 (2,4 %) (р > 0,05), інфільтрату післяопераційної рани – з 11 (13,4 %) до 2 (2,4 %) (р < 0,05), хронічного післяопераційного болю – з 5 (8,1 %) до 1 (1,6 %) (р >0,05), рецидиву ПВГ – з 4 (6,5 %) до 1 (1,6 %) (p > 0,05).