зв’язку з активним розвитком морфологічної парадигматики в українському мовознавстві не згасає інтерес до формотворення змінних частин мови. Зокрема процеси уніфікації та перебудови в середині іменникових парадигм мають тенденцію до продовження. У «Граматичному словнику української літературної мови. Словозміна» (2011) до субстантивних зразків словозміни включено словоформи так званого обмеженого числа, або limited number. Категорією цього числа марковано грамеми трьох відмінків: називного, родового та знахідного. На нашу думку, до цього переліку варто додати форми кличного відмінка, які формально тотожні словоформам називного та знахідного. У своїх дослідженнях послуговуємося терміном «зв’язані форми», які функціонують унаслідок дії синтагматичного чинника, зокрема в сполученні із числівниками два (дві), обидва (обидві), три, чотири. Зв’язані словоформи родового відмінка множини раніше взагалі не зараховували до словозмінних парадигм іменників. Існування зв’язаного, або синтагматичного, значення в генітивних формах характерне переважно для іменників І відміни, рідше ІІ з різним наголошуванням в однині та множині в сполученні із числівниками п’ять і більше. На появу зв’язаних словоформ у родовому відмінку множини додатково впливають словотвірний та семантичний чинники. Якщо в словоформах родового відмінка множини засвідчено дублетну акцентуацію, то у зв’язаній формі генітива наголос збігається з формою родового відмінка однини.
Article
Інше
Ковтюх С.Л..
:
published. 2018-01-01;
Наукова бібліотека НУБіП України,
2118U000170
