Інформація
Реєстраційний номер
0221U101901,
Назва роботи
Фізичні властивості реголітів поверхонь тіл Сонячної системи.
Керівник роботи
Шкуратов Юрій Григорович, Доктор фізико-математичних наук
Дата реєстрації
26-01-2021
Організація виконавець
Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна
Опис
В роботі проведена обробка даних космічної орбітальної спектрофотометрії карликової планети (1) Церера та астероїда (4) Веста, отриманих КА DAWN. Застосування методу фазових відношень для аналізу зображень області Лібералія Монс на поверхні Церері показало меншу шорсткість поверхні високоальбедного викиду поблизу кратера Ксевіозо, що аналогічно до картини, отриманої нами раніше для факул у кратері Окатор. Побудовано карти розподілу параметрів фотометричної функції поверхні Вести поблизу кратера Канулейя та виявлено, що для схилів крaтера менші значення фазового нахилу пов’язані, ймовірно, із оновленням реголіту у схилових процесах та розділенням матеріалу за ступенем шорсткості під час осипання. Аналіз наявного обсягу даних космічної орбітальної спектрофотометрії для астероїдів (101955) Бенну та (162173) Рюгу, отриманих космічними апаратами OSIRIS-REx та HAYABUSA-2, показав, що застосування методу фазових відношень до поверхонь малих за розмірам астероїдів, реголіт яких суттєво відрізняється від реголіту Місяця відсутністю покриваючого шару частинок мікронних розмірів, потребує надзвичайно точного врахування топографії, із переходом від моделі рельєфу до моделювання окремих каменів. Для ядра комети 67P/Churyumov-Gerasimenko використання цифрової моделі рельєфу високої роздільної здатності до зображень, отриманих КА ROSETTA, дає можливість проводити спектрофотометричні дослідження речовини на поверхні на різних масштабах. Для аналізу цих даних адаптована розроблена нами методика геометричної та фотометричної корекції зображень поверхні Місяця. Виявлено обернено пропорційну кореляцію між середнім розміром зерна та вмістом субмікронних зерен у місячному реголіті. Показано, що вплив когерентного зворотного розсіювання між окремими частинками для поверхні Місяця є мінімальним, навіть на малих фазових кутах.