Пошук академічних текстів

Реєстраційний номер

0823U101574, Дисертація доктора філософії

Назва роботи

Сучасний китайськомовний дипломатичний дискурс: структурно-семантичний та лінгвопрагматичний аспекти

Здобувач

Федічев Олександр Євгенійович,

Керівник Сорокін Сергій Володимирович
Опонент Руда Наталія Вікторівна
Опонент Война Марина Олексіївна
Рецензент Любимова Юлія Сергіївна
Рецензент Костанда Ірина Олександрівна

На здобуття

Доктор філософії, 035, Філологія

Дата захисту

29-11-2023

Опис

Дисертацію присвячено комплексному дослідженню структурно-семантичних і лінгвопрагматичних аспектів сучасного китайськомовного дипломатичного дискурсу. Встановлено, що виокремлення дипломатичного дискурсу як окремого типу дискурсу можливе на основі соціолінгвістичної класифікації дискурсу, яка за ознакою учасників комунікації поділяє всі дискурси на особистісно-орієнтовані (персональні) і статусно-орієнтовані (інституційні). Виокремлення певного типу інституційного дискурсу здійснюється на підставі ступеня розвитку відповідних соціальних інституцій на певному етапі розвитку соціуму. Термін дипломатичний дискурс у роботі розуміється як комплексне комунікативне явище, як одного з типів інституційного дискурсу, який функціонує в межах таких соціальних інституцій, як дипломатія, зовнішня політика, міжнародні відносини, реалізується як публічно, так і непублічно в усній і письмовій формах, регламентується жорсткими рамками як загальних (міжнародних), так й етноспецифічних правил, історичних традицій, риторико-стилістичних норм, а також має власні характерні риси. Для виявлення та характеристики особливостей сучасного китайськомовного дипломатичного дискурсу вперше в українській синології застосовано методику дослідження дипломатичного дискурсу як одного з типів інституційного дискурсу, що передбачає аналіз таких його аспектів як учасники, хронотоп, цілі, ціннісні орієнтації учасників, стратегії, жанри, прецедентні тексти та дискурсивні формули. Встановлено, що учасниками дипломатичного дискурсу є фахові дипломати, високі посадові особи держав, а також самі держави та їхні органи влади. Детально проаналізовано специфічні дискурсивні формули, що вживаються у китайськомовному дипломатичному дискурсі для найменування кожної групи учасників та при звертанні до них. Констатовано, що хронотоп має важливе значення у дипломатичному дискурсі на рівні контексту. Проаналізовано особливості лінгвальних виявів хронотопу в китайськомовному дипломатичному дискурсі, які зумовлені лексичними та граматичними особливостями китайської мови. В процесі дослідження виявлено, що основною метою сучасного китайськомовного дипломатичного дискурсу основною метою є затвердження статусу КНР як одного зі світових лідерів. Лінгвальний вияв цілі дипломатичного дискурсу знаходять насамперед у семантиці та прагматиці дискурсу. Визначено, що ціннісні орієнтації учасників дипломатичного дискурсу випливають з його основних цілей і зазвичай знаходять вияв у ключових зовнішньополітичних документах держави. До основних декларованих учасниками китайськомовного дипломатичного дискурсу цінностей віднесено мир, спільний розвиток, невтручання у внутрішні справи, право нації на вибір власного шляху розвитку. Стратегії дипломатичного дискурсу служать реалізації його цілей та захисту цінностей. Ключовою стратегією дипломатичного дискурсу можна визначити агрументативну, також нерідко застосовуються інформативна, декларативна, рідше – конфронтаційна та дискредитаційна стратегії. Специфікою китайськомовного дипломатичного дискурсу є переважання конструктивних стратегій над конфронтаційними. Лінгвальний вияв стратегії дипломатичного дискурсу в китайській мові знаходять на лексичному, семантичному та контекстному рівні. Встановлено, що жанри дипломатичного дискурсу є типовими для різних держав і мов. Реалізація кожного жанру в китайськомовному дипломатичному дискурсі має певну специфіку, зумовлену як граматикою китайської мови, так і контекстними чинниками: особливостями політичної системи КНР та світогляду китайців. Доведено, що китайськомовний дипломатичний дискурс має значну кількість спільних з іншомовними дипломатичними дискурсами рис, що спричинено самою природою дипломатії як міжнародної діяльності, а також тим, що більшість жанрів китайськомовного дипломатичного дискурсу створювалися носіями китайської мови за іноземними зразками. Водночас лінгвальна реалізація переважної більшості жанрів китайськомовного дипломатичного дискурсу має свою специфіку, спричинену як особливостями китайської мови, так і лінгвокультурними та суспільно-політичними чинниками. Для аналізу семантики та прагматики конкретних фрагментів дипломатичного дискурсу застосовано методики багатоаспектного ного аналізу дискурсу, що поєднують лексичний, семантичний, синтаксичний аналіз; прагматичний аналіз мовленнєвих і комунікативних актів; аналіз специфіки дискурсивних жанрів; семіотичний аналіз звукового, візуального матеріалу та інших мультимодальних параметрів дискурсу й комунікації. У результаті здійсненого дослідження структурних і семантико-прагматичних особливостей повідомлення у ЗМІ про дипломатичну подію встановлено, що цьому дискурсивному жанру властиві стандартна структура, що передбачає дотримання чіткої послідовності. Теоретичне значення дисертації пов’язане з розширенням основних концептуальних положень з дослідження дипломатичного дискурсу, зокрема в його китайськомовному сегменті.