Search academic texts

Information × Registration Number 0421U100733, Candidate dissertation Status Кандидат ветеринарних наук Date 25-03-2021 popup.evolution o Title Morphofunctional characteristics of skin and its derivates in domestic cats and dogs with renal failure Author Snopenko Olha Serhiivna, popup.head Tymoshenko Olha Pavlivna popup.opponent Skrypka Maryna Viktorivna popup.opponent Horalskyi Leonid Petrovych Description У дисертаційній роботі представлена морфофункціональна характеристика шкіри та її похідних за ниркової недостатності свійських котів та собак на тлі нирково-печінкового та печінково-ниркового синдромів. Встановлено патогенетичний зв'язок між станом шкіри та її похідних у свійських котів та собак і ушкодженнями нирок і печінки за двох форм поліорганної патології, які відрізняються за первинною ланкою ушкодження. За печінково-ниркового синдрому у свійських котів вміст сироваткового загального білірубіну зростав у 4,9 рази, активність АлАТ і АсАТ – у 5,9 та 8,0 рази, вміст сечовини і креатиніну у 5,0 та 2,4 рази відповідно. У собак вміст загального білірубіну збільшився у 18,7 рази, активність АлАТ і АсАТ – у 5,3 та 3,6 рази, вміст сечовини і креатиніну – у 3,8 та 2,1 рази. Коли початковою ланкою поліорганної патології були нирки, у котів вміст сироваткового загального білірубіну зростав у 6,6 рази, активність АлАТ і АсАТ – у 2,0 та 2,3 рази, вміст сечовини і креатиніну у 6,0 та 4,0 рази. У собак вміст загального білірубіну збільшився у 2,5 рази, активність АлАТ і АсАТ – у 6,2 та 3,8 рази, вміст сечовини і креатиніну – у 10,3 та 11,0 разів. За нирково-печінкового синдрому в котів та собак були більш виражені дистрофічні зміни у формі вакуолізації епітелію (що сприяло деформації просвіту піхви), які за топографією локалізувалися переважно у зовнішній піхві волосяних фолікулів. Розвивався дискератоз. За печінково-ниркового синдрому частіше зустрічали і були більш вираженими набряки підшкірної клітковини і дерми за рахунок гідропічної дистрофії себоцитів спочатку в сальних залозах, далі – в клітинах епітелію не тільки зовнішньої, але й внутрішньої волосяної піхви, що призводило до розширення її просвіту. Макроскопічно частіше, ніж за нирково-печінкового синдрому, реєстрували виникнення алопецій, сухості шкіри, саден, свербежу (у 85–90 % випадків проти 60–70 %), розвиток локальних запалень за місцем розчосів. За даними морфометричних досліджень у загальній структурі волосяного покриву свійських котів за гепатопатології відносна частка пухових волокон знижувалась на 9,0 % (р ≤0,05) та за поліорганної патології – на 6,3 %. У собак частка пухових і остьових волос зменшувалась на 26,2 та 9,0 % (р≤0,05) відповідно за хронічного гепатиту і за поліорганної патології. За гострого гломерулонефриту патологічні зміни стану волосся хворих тварин обох видів не встигали відбутися (р≥0,05). Дослідження площі видимої поверхні лусочок волосяної кутикули, або кутикулярного індексу (КІ) засвідчили, що в здорових свійських котів його середні показники були менше, ніж у здорових собак на 33,3 % (р≤0,001) і становили 104,50±5,31 мкм2 та 156,67±7,45 мкм2 відповідно. Значення КІ 60 і 70 мкм2 у котів та 60-90 мкм2 у собак були притаманними хворим тваринам за гепато-, нефро- та поліорганної патології і не зустрічались у здорових тварин. Поліорганна печінково-ниркова та нирково-печінкова патології не супроводжувались в котів значеннями КІ 130 мкм2 і вище, а в собак – 150 мкм2 і вище. Патогенний вплив ендотоксинів і медіаторів запалення на стан волосся і, відповідно, на величину КІ у свійських котів і собак проявлявся в більшому ступені за печінково-ниркового, ніж за нирково-печінкового синдрому. Registration Date 2021-04-02 popup.nrat_date 2021-04-02 Close