Sorry, this entry is only available in Українська.

На сайті Times Higher Education опублікована стаття Чонг Фан «Встановлення меж необхідне для благополуччя викладачів».

У ній наголошується, що практика турботи про себе та уміння говорити «ні» є надзвичайно цінною та може допомогти викладачам університетів впоратися зі зростаючими вимогами щодо викладання, знайти сталий баланс між роботою та особистим життям.  Межа, що розділяє життя та роботу, стає дедалі більш розмитою. Мобільні засоби зв’язку – ноутбуки, смартфони, планшети –  змінили методи роботи та надали багатьом людям більш гнучкий робочий графік і мобільність на робочому місці. Разом із тим, вони розмили межі між роботою та відпочинком. Наразі переважна більшість педагогів та  науковців працюють більше встановлених норм, причому з більш високою інтенсивністю, ніж раніше. Вони беруть роботу додому та постійно перевіряють службову електронну пошту, не обмежуючись лише  робочим графіком, що є наразі одним з провідних чинників виснаження. Дехто вважає, що така гнучкість дозволяє їм поєднувати роботу та особисте життя, щоб найкраще задовольнити свої потреби. Але більшість говорить, що відчуває стрес, виснаження та перевантаження. Сучасні вимоги  щодо педагогічного навантаження роблять викладачів вразливими до виснаження,  яке є емоційною реакцією на тривалий тиск. Його симптоми: деперсоналізація (відчужене та песимістичне ставлення до оточення); емоційне виснаження (брак розумових ресурсів внаслідок емоційного перевантаження); зниження особистих досягнень; низька продуктивність; зниження відданості викладанню;  висока плинність кадрів; фізичні захворювання. Встановлення меж – це один зі способів підтримувати здоровий баланс між роботою та життям поза роботою. Необхідно в першу чергу самостійно проаналізувати ситуацію та визначити, де найбільше потрібні зміни; встановити  збалансовані відносини з людьми; захистити себе від нереалістичних очікувань. Сприймайте межі як необхідні для життя чітко визначені правила або обмеження, встановлені для безпеки та благополуччя. Їх необхідно не лише визначити для себе, а й повідомити про це інших. Необхідно прикласти зусилля для створення комфортної атмосфери.

Детальніше: https://ukrintei.ua/y/EipdD

Фото: pixabay.com

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_Науковцям_новини #НРАТ_Освітянам_новини#НРАТ_Науковцям_КращіПрактики #НРАТ_Освітянам_КращіПрактики

Sorry, this entry is only available in Українська.

На сайті Times Higher Education опублікована стаття Бейтінг Хе «Навчання від щирого серця за 13 кроків».

У ній наголошується, що залучення студентів до навчання через емпатію вимагає від викладачів, щоб вони щиро ділилися  власними історіями, відверто говорили про вразливості і при цьому всебічно безпечний простір для навчання. Автор  надає власні поради щодо створення відповідної атмосфери у навчальній аудиторії. Викладач, який проявляє емпатію, на думку Бейтінг, стає на місце своїх студентів, орієнтуючись у їхніх емоціях, страхах та прагненнях. Окрім традиційної ролі інструктора, він також стає провідником, культивуючи атмосферу довіри та відкритості, що розвиває як інтелект, так і характер. Співчутливий викладач – це вмілий оповідач, який використовує наративи, щоб поєднати знайоме з невідомим, відоме з тим, що потребує відкриття. У цьому просторі  лекції та семінари не можуть бути звичайним монологом, а мають ставати динамічними розмовами, що адаптуються до ритму студентів. Труднощі навчання з емпатією Бейтінг бачить у тому, що  у світі, який швидко змінюється, де технологічний прогрес та інформаційне перевантаження надвисокі, – вони можуть затьмарити людський дотик. 13 способів привнесення емпатії до занять, які пропонує Бейтінг, дозволять більше ефективно залучати здобувачів освіти, використовуючи емпатію. Йдеться про пізнання  своїх учнів; практику активного слухання; використання власних особистих історій; виявлення співчуття у діалогах; створення безпечного простору, де кожен може проявити себе;  формування інклюзивного середовища, де студенти почуватимуться комфортно, не боячись осуду власної точки зору; надання студентам можливості вибору завдань або проектів; організацію активного обговорення у малих групах; призначення завдань на рефлексію; використання рольових ігор або симуляцій; ув’язка навчальних матеріалів із реальними життєвими проблемами; заохочення підтримки з боку класу.  Використання цих підходів допоможе створити у класі середовище, яке сприяє емпатії та емоційному зв’язку, що призводить до більшої зацікавленості та мотивації студентів. Навчання від щирого серця через емпатію – це надзвичайно важливий трансформаційний досвід, який формує не лише інтелект, а й дозволяє достукатись до кожного учня.

Детальніше: https://ukrintei.ua/y/fOqVD

Фото: pixabay.com

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_Науковцям_новини #НРАТ_Освітянам_новини#НРАТ_Науковцям_КращіПрактики #НРАТ_Освітянам_КращіПрактики