National Repository of Academic Texts

РЕЦЕНЗУВАННЯ МАЄ ОПЛАЧУВАТИСЬ: НОВА МОДЕЛЬ АКАДЕМІЧНОГО ВИДАВНИЦТВА

На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Сегер Асаф «Чи можуть журнали, які оплачують роботу рецензентів, бути успішними?».

У статті розглядається спроба створити модель академічного видавництва, у межах якої рецензенти отримують оплату за оцінювання наукових рукописів. Відповідна видавнича ініціатива була започаткована професором Майклом Айзеном і передбачала перерозподіл частини доходів журналів на користь дослідників, що забезпечують контроль якості наукових публікацій. Зазначається, що традиційна система академічного рецензування значною мірою спирається на неоплачувану працю науковців, хоча саме рецензування є ключовим елементом наукової комунікації та підтримання стандартів досліджень. Попри підтримку з боку частини академічної спільноти ідеї оплачуваної праці рецензентів, нова видавнича модель стикається з фінансовими та організаційними труднощами. Традиційна система наукового видавництва глибоко інтегрована в механізми академічної репутації, оцінювання кар’єри та фінансування досліджень, тому навіть помірні зміни потребують значних ресурсів і часу. Частина дослідників вважає, що фінансова винагорода може підвищити якість і відповідальність рецензій, тоді як інші застерігають від можливої комерціалізації процесу та втрати елементу академічного служіння спільноті. Дискусія щодо рецензування тісно пов’язана із визнанням загального високого навантаження на науковців: зростання кількості публікацій і вимог до академічної продуктивності ускладнює залучення кваліфікованих рецензентів, а затримки у процесі оцінювання стають дедалі поширенішими. У такому контексті питання оплати розглядається не лише як фінансове, а й як спроба переосмислення організації наукової комунікації. Настав час серйозно обговорити фундаментальні питання розподілу ресурсів, визнання академічної праці та стійкості сучасної системи наукового видавництва.

Детальніше: https://www.timeshighereducation.com/news/can-journals-pay-peer-reviewers-succeed

Фото: pixabay.com

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_Науковцям_новини #НРАТ_Освітянам_новини #НРАТ_НауковіВидання_новини #НРАТ_TimesHigherEducation

2026-04-22

ВИДАННЯ ДЛЯ ФАХІВЦІВ ВІД КНИЖКОВОЇ ПАЛАТИ УКРАЇНИ

Книжкова палата України на власному сайті у розділі «Видання для фахівців» оновила інформацію про нові надходження книг і брошур.

Тут представлені публікації з видавничої справи та редагування, книгознавства, документознавства, бібліології, бібліографії та бібліографознавства, а також галузеві науково-методичні та методичні розробки. Список видань формується на основі електронної бази даних обов’язкового примірника документів.

Детальніше: http://www.ukrbook.net/, http://www.ukrbook.net/gallery1/ThumbnailGridExpandingPreview/index.html

Фото: Книжкова палата

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_Науковцям_новини #НРАТ_Освітянам_новини #НРАТ_НауковіВидання_новини #НРАТ_Бібліотекарям

2026-04-22

ОЕСР: ВІД ДОСЛІДЖЕНЬ НА ПОЛИЦІ ДО ДОСЛІДЖЕНЬ У ВИКОРИСТАННІ

На сайті Організації економічного співробітництва та розвитку у розділі «Освіта та навички» опублікована стаття «Від досліджень на полиці до досліджень у використанні».

У ній зазначається, що для багатьох викладачів, керівників акладів освіти та політиків використання досліджень у сфері освіти виглядає, як намагання знайти правильний маршрут. Існує величезна кількість наукових доказів, ніж будь-коли раніше в історії людства, але вони розпорошені по журналах, базах даних та вебсайтах, написані технічною мовою та не мають чіткого зв’язку з питаннями, які люди ставлять перед собою у своїй повсякденній роботі. Упродовж останніх років кілька «рух доказів» почав змінювати цю ситуацію. ОЕСР називає свій внесок у цей рух «Мережею доказів для освіти». Це довгострокова програма, спрямована на спрощення пошуку та використання досліджень в освітній політиці та на практиці. У статті розглядаються питання забезпечення умов для максимально ефективного використання доказів і стверджується: щоб створити систему доказів, які справді підтримують освітян та політиків, потрібно зміцнити три взаємопов’язані сфери – зіставлення, навігацію та колективне навчання. Вже формуються підвалини для глибоких зрушень того, як докази формуються та поширюються: від досліджень, орієнтованих на практику, до питань, орієнтованих на користувача; від вузькофокусованих досліджень до синтезу «живих» доказів; від інформаційного «шуму» до системної підтримки використання; від ізольованих ініціатив до глобальної інфраструктури. Ці зміни мають вплинути не лише на те, як країни формують політику та як педагоги викладають, а й на діяльність урядів та міжнародних організацій, у т.ч. ОЕСР. Глобальна інфраструктура та інструменти штучного інтелекту дозволяють швидко синтезувати та узагальнювати дослідження, отже наразі необхідно забезпечити координацію, встановлення стандартів та надання підтримки, щоб забезпечити достовірність, актуальність та справжню корисність доказів для прийняття рішень. За допомогою Evidence Web for Education ОЕСР прагне зробити саме це. Важливо, щоб викладачі, керівники закладів освіти та політики могли знайти потрібні їм шляхи щоб швидко, впевнено та вчасно забезпечувати реальні зміни в системі освіти.

Детальніше: https://oecdedutoday.com/from-research-on-the-shelf-to-research-in-use/, https://www.oecd.org/en/about/projects/evidence-web-for-education1.html, https://jacobsfoundation.org/activity/synthesis-ready-evidence-repository/

Фото: скріншот

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_OECD #НРАТ_ШтучнийІнтелект #НРАТ_ПопуляризаціяНауки #НРАТ_Науковцям_новини #НРАТ_Освітянам_новини

2026-04-22

ВСЕ АБО НІЧОГО: ДИЛЕМА РЕФОРМ У СИСТЕМІ ДОСЛІДЖЕНЬ

На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Джона Росса «Реформи досліджень і розробок за принципом «усе або нічого» запобігатимуть стагнації Австралії».

У статті йдеться про рекомендації, підготовлені за результатами масштабного огляду системи досліджень і розробок в Австралії та наводяться аргументи на користь їх комплексного, а не часткового впровадження. Автор повідомляє, що експертами було запропоновано низку взаємопов’язаних змін, серед яких пом’якшення вимог до університетських досліджень, посилення фінансування через конкурентні гранти, забезпечення стабільності дослідницької інфраструктури та розроблення підходів до більш точного визначення повної вартості досліджень. Ці заходи мають розглядатись як єдина система, де ефективність кожного елемента залежить від реалізації інших. Джон наголошує, що вибіркове запровадження окремих рекомендацій може не лише знизити їхню результативність, а й поглибити наявні дисбаланси. Зокрема, без комплексного перегляду фінансування та організації досліджень є ризик збереження структурних обмежень, які наразі стримують розвиток інновацій та продуктивності наукової діяльності. Запропоновані зміни спрямовані на довгострокове зміцнення наукової системи, а не на короткострокові та часткові коригування. Слід мати на увазі ширший політичний контекст: дискусія стосується не лише обсягу інвестицій, а й принципів організації наукової діяльності, збалансування фундаментальних досліджень і прикладних розробок із потребами економіки. Саме така узгодженість визначатиме здатність країни подолати загрозливі тенденції до академічної стагнації. Необхідне переосмислення ролі досліджень у національному розвитку та провести системні реформи, які забезпечать на практиці підвищення ефективності наукової системи та її здатності відповідати на довгострокові виклики.

Детальніше: https://www.timeshighereducation.com/news/all-or-nothing-rd-reforms-will-prevent-australias-stagnation

Фото: pixabay.com

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_Науковцям_новини #НРАТ_Освітянам_новини #НРАТ_Інноваторам_новини #НРАТ_TimesHigherEducation

2026-04-21

ВІД ШІ-АСИСТЕНТІВ ДО ШІ-АГЕНТІВ

Міністерство цифрової трансформації України оприлюднило «Рекомендації з відповідального використання систем штучного інтелекту для публічного та приватного секторів».

Документ покликаний надати пояснення щодо того, як зі зміною рівня автономності ШІ змінюються функціональні можливості систем, відповідальність та ризики. У ньому викладені підходи до класифікації рівнів автономності систем ШІ, описані їхні характеристики, можливості, обмеження, ризики, а також містяться поради стосовно упровадження. Наприклад, Американська медична асоціація розробила трирівневу таксономію ШІ для клінічного використання: assistive (допоміжний), augmentative (доповнювальний) та autonomous (автономний), де кожен рівень має різний ступінь втручання людини. У сфері транспорту найбільш поширеною є класифікація за стандартом SAE International, де представлені шість рівнів автономності: від нульового (повна залежність від водія) до п’ятого (повна автономність без потреби втручання людини). У посібнику Мінцифри систематизовано інформацію про рівні автономності ШІ, їх ключові відмінності, а також умови, за яких застосування того чи іншого рівня є доцільним. Показано, яких управлінських, операційних або стратегічних результатів може досягти користувач, організація чи установа залежно від обраного ступеня автономності ШІ; як оцінювати рівні автономності систем та керувати ризиками; як захистити свої дані під час роботи з АІ; які існують практичні інструменти для впровадження ШІ у діяльність.

Детальніше: https://storage.thedigital.gov.ua/files/4/b4/db247c50df4a1f37f8b716dff1121b4f.pdf, https://www.facebook.com/mintsyfra/posts/pfbid02rHZXyhFzgL9cu7rQa9RPjbUiagJNA24Uu71ER5nAtirdbk882nW62ZutHiHeHAJ5l

Фото: скріншот

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_ШтучнийІнтелект #НРАТ_Науковцям_новини #НРАТ_Освітянам_новини #НРАТ_Інноваторам_новини #НРАТ_НауковіВидання_новини #НРАТ_Бібліотекарям

2026-04-21

НАУКОВІ АМБАСАДОРИ УКРАЇНИ

Міністерство освіти і науки України поширило інформацію про створення інституту наукових амбасадорів як нового інструменту розвитку міжнародної наукової співпраці.

Ініціатива покликана підтримати процеси формування сталих зв’язків між українськими та зарубіжними вченими та міжінституційну взаємодію. Йдеться про запуск спільних дослідницьких проєктів, пошук нових партнерств для закладів вищої освіти та наукових установ, а також системне посилення присутності української науки у світовому академічному просторі. «Примірне положення про наукового амбасадора» було затверджене наказом МОН № 568 від 03.04.2026. У ньому визначається, хто такий науковий амбасадор, які завдання він виконує та як сприяє налагодженню сталих професійних контактів між українськими та міжнародними науковими спільнотами, механізми взаємодії формати співпраці та можливості залучення до міжнародних програм, проєктів і консорціумів.

Детальніше: https://kno.rada.gov.ua/news/about_main/77630.html, https://mon.gov.ua/news/ukraina-formuie-hlobalnu-naukovu-prysutnist-mon-prezentuvalo-instytut-naukovykh-ambasadoriv, https://mon.gov.ua/npa/pro-zatverdzhennia-prymirnoho-polozhennia-pro-naukovoho-ambasadora-zakladu-vyshchoi-osvity-naukovoi-ustanovy

Фото: МОН

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_Науковцям_новини #НРАТ_Освітянам_новини #НРАТ_Інноваторам_новини #НРАТ_ПопуляризаціяНауки

2026-04-21

ОЕСР: БАГАТОСТОРОННЄ ФІНАНСУВАННЯ РОЗВИТКУ

Організація економічного співробітництва та розвитку опублікувала звіт «Багатостороннє фінансування розвитку 2026» із однойменної серії матеріалів.

У ній зазначається, що упродовж десятиліть багатостороння система розвитку зростала за масштабом, фінансовими можливостями, відбувався інституційний розвиток, але наразі ця тенденція змінюється. Від моменту виникнення у 1945 році постійно створювались нові організації та фонди для вирішення проблем, що виникають. Розроблена для підтримки післявоєнного відновлення і довгострокового розвитку, ця система використовувалася для вирішення глобальних проблем. Система входить у період скорочення, який виявляє давні структурні проблеми та змушує переглянути її архітектуру й систему фінансування. Починаючи з 2024 року фінансування різко скоротилося і цей тренд збережеться як мінімум до 2027 року. Відтік коштів з багатосторонніх організацій розвитку наразі залишається високим, отже виконання глобальних цілей розвитку – під загрозою. Нинішнє п’яте видання звіту про фінансування багатостороннього розвитку висвітлює конкретні можливості реформування та посилення стратегічної взаємодії.

Детальніше: https://www.oecd.org/en/publications/multilateral-development-finance-2026_0720370a-en.html, https://www.oecd.org/content/dam/oecd/en/publications/reports/2026/04/multilateral-development-finance-2026_4fdfa737/0720370a-en.pdf, https://doi.org/10.1787/0720370a-en

Фото: скріншот

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_OECD #НРАТ_ЦСР_SDG #НРАТ_Науковцям_новини #НРАТ_Освітянам_новини

2026-04-21

НЕ ПЛАТФОРМА, А СПІЛЬНОТА: ЯК ЗМІНЮЄТЬСЯ АКАДЕМІЧНЕ ВИДАВНИЦТВО

На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Емілі Картер «Видавництво як засіб комунікації: уроки створення університетського видавництва».

У ній розглядається досвід формування інституційного університетського видавництва та ключові аспекти його розвитку в рамках взаємодії з академічною спільнотою. Автор наголошує, що успіх університетського видавництва визначається не стільки технічними платформами чи бізнес-моделями, скільки якістю комунікації. Рішення щодо розвитку видавничих практик мають ґрунтуватися на постійному діалозі з дослідниками, бібліотекарами та іншими представниками університетського середовища. Це дозволяє виявити проблеми традиційного академічного видавництва, серед яких – складність процедур, залежність від неоплачуваної праці тощо та врахувати їх при розробленні нових моделей. Емілі Картер звертає увагу на необхідність гнучкості видавничих ініціатив: запити академічної спільноти сигналізують про нові потреби та напрями розвитку, а їх систематичне опрацювання сприяє формуванню довгострокової стратегії та розширенню форматів наукової комунікації. Окремо наголошується на цінності критики як невід’ємного елементу становлення видавництва. Зауваження щодо якості, репутації чи сталості не слід ігнорувати, оскільки саме вони сприяють удосконаленню редакційної політики, процедур рецензування та загальної довіри до видання. Робота з критичними оцінками є показником зрілості інституції. Крім того, важливе значення має розвиток співпраці з іншими інституційними видавцями та професійними мережами. Такі зв’язки створюють умови для обміну досвідом, спільного вирішення проблем і формування більш широкої екосистеми відкритого наукового видавництва, що особливо актуально в нинішніх умовах трансформації академічної комунікації та зростання ролі відкритого доступу. Отже, розвиток університетського видавництва є по суті процесом побудови стійких зв’язків між людьми, ідеями та інституціями, що забезпечує ефективне поширення знань та формує більш відкриту та інклюзивну систему наукової комунікації.

Детальніше: https://www.timeshighereducation.com/campus/publishing-connection-lessons-developing-university-press

Фото: pixabay.com

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_Науковцям_новини #НРАТ_Освітянам_новини #НРАТ_НауковіВидання_новини #НРАТ_TimesHigherEducation #НРАТ_Бібліотекарям

2026-04-20

НОВА ЕРА ДЛЯ OPEN RESEARCH EUROPE

На сайті Європейської Комісії у розділі «Дослідження та інновації» опубліковано статтю «Нова ера для Open Research Europe».

У ній розглядається одноіменна платформа ЄК з відкритим доступом до публікацій досліджень, що фінансуються усіма програмами ЄС. Запущена у 2021 році для просування інноваційних безкоштовних публікацій з відкритим доступом, платформа Open Research Europe (ORE) наразі готується до чергового етапу свого розвитку. За фінансової підтримки, яка сягає майже 17 мільйонів євро, що будуть виділені у період з 2026 по 2031 роки та співфінансування Європейською Комісією на суму до 10 мільйонів євро, ORE трансформується у колективно підтримувану видавничу службу, якою керуватиме CERN та національні дослідницькі організації з 11 країн – Австрії, Франції, Німеччини, Італії, Нідерландів, Норвегії, Португалії, Словенії, Іспанії, Швеції та Швейцарії. Окрім дослідників, які отримують гранти ЄС, колективне фінансування також дозволить дослідникам з країн-учасниць публікувати свої роботи безкоштовно, що значно розширить можливості авторів. ORE було задумано в рамках політики Європейського дослідницького простору (ERA) з метою забезпечення відкритого доступу до високоякісних результатів досліджень, що фінансуються ЄС, зміцнення вільного обігу знань та максимізації впливу досліджень, фінансування яких здійснюється з державного бюджету країн-учасниць та фондів ЄС. Упродовж п’яти років з моменту запуску платформа демонструє стабільне зростання та популярність у дослідницької спільноти: тут опубліковано понад 1,2 тис. статей 6,3 тис. авторів з понад 3 тис. установ по всьому світу. Платформа розпочала свою роботу з метою переосмислити наукові публікації. Вона не лише пропонує дослідникам безкоштовну платформу відкритого доступу, але й збагачує громадські знання та сприяє довірі до науки за допомогою інноваційної моделі публікації, що характеризується ретельним та відкритим рецензуванням. Наразі активізувалися зусилля щодо перетворення ORE на колективно фінансовану, масштабну платформу відкритого доступу, яка слугує суспільному благу. Упровадження відкритої та рівноправної практики публікацій у дослідницьких установах є новим етапом розвитку Open Research Europe, – інклюзивної платформи, що підтримує прозорість, підзвітність й транскордонну співпрацю в наукових дослідженнях.

Детальніше: https://research-and-innovation.ec.europa.eu/news/all-research-and-innovation-news/new-era-open-research-europe-2026-03-26_en, https://open-research-europe.ec.europa.eu/, https://research-and-innovation.ec.europa.eu/news/all-research-and-innovation-news/new-scoping-report-open-research-europe-ore-towards-collective-open-access-publishing-service-2024-09-09_en

Фото: скріншот

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_ЄС #НРАТ_ВідкритаНаука #НРАТ_ВідкритіДані #НРАТ_ПопуляризаціяНауки #НРАТ_Науковцям_новини #НРАТ_Освітянам_новини #НРАТ_Інноваторам_новини

2026-04-20

ОЕСР: ВІКОВІ ОБМЕЖЕННЯ У СОЦІАЛЬНИХ МЕРЕЖАХ

У блозі Організації економічного співробітництва та розвитку опублікована стаття «Вікові обмеження для дітей у соціальних мережах: чому вони зростають і що буде далі».

У ній зазначається, що двадцять п’ять країн-членів ОЕСР та країн-кандидатів на вступ зараз мають чинні, введені в дію або такі, що активно розглядаються вікові обмеження на використання соціальних мереж, тоді як ще три роки тому це було запроваджено лише у одній країні. Соціальні мережі можуть пропонувати дітям можливості для спілкування та творчості, вони також можуть становити серйозну загрозу: заклопотаність, втеча від реальності, конфлікти онлайн зростають і особливо негативно впливають на дітей. Імпульс законодавчих дій відображає зростаюче усвідомлення того, що багато платформ не були розроблені з урахуванням безпеки чи благополуччя дітей і не змогли ефективно забезпечити дотримання власних мінімальних вікових вимог. Більшість країн прагне встановити мінімальний вік для використання соцмереж на рівні 15 або 16 років. Існують відмінності у правових традиціях, регуляторних культурах та політичному контексті, але майже всі країни приймають такі вікові обмеження за основу. Австралія, яка першою встановила 16-річний поріг, стала рушійною силою для розгортання дискусії. Невелика кількість юрисдикцій розглядає нижчі пороги (13–14 років): Австрія, Канада, Таїланд, США. Три країни (Австралія, Бразилія, Індонезія) вже прийняли відповідні закони, в інших країнах це питання обговорюється. Вікові обмеження для соціальних мереж не є оптимальним чи єдиним вірним рішенням. Роль ОЕСР полягає в тому, щоб запропонувати країнам надійний форум для розроблення політики на основі фактичних даних, забезпечити узгодженість, дотримання прав та ефективність прийнятих заходів для дітей. Наступні кілька років будуть вирішальними зі збільшення кількості законодавчих актів відповідного спрямування, докази зростатимуть, а політичний вибір урядових структур формуватиме безпечне цифрове середовище для дітей.

Детальніше: https://www.oecd.org/en/blogs/2026/04/social-media-age-restrictions-for-children-why-they-are-rising-and-what-comes-next.html

Фото: скріншот

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_OECD #НРАТ_Науковцям_новини #НРАТ_Освітянам_новини

2026-04-20