Search academic texts

Information × Registration Number 0821U101115, PhD dissertation Status Доктор філософії Date 17-05-2021 popup.evolution o Title Pathogenetic and prognostic value of vascular endothelial growth factor-A in acute myocardial infarction with the ST segment elevation Author Kutia Inna Mykolaivna, popup.head Kopytsya Nikolay popup.opponent Kravchun Pavlo Hryhorovych popup.opponent Katerenchuk Ivan Petrovych popup.review Isayeva Ganna Serhiivna. popup.review Koval Serhii Mykolaiovych Description Обстежено 135 пацієнти з ГІМ з елевацією сегмента ST (ГІМеST), 109 (80,7%) чоловіків та 26 (19,3 %) жінок, середній вік (59,21.±8,92) років. Група контролю 30 практично здорових осіб. Рівень ВЕФР-А в основній групі - 247,94 [107,22-486,50] пг/мл, в контрольній - 80,76 [56,20-149,51] пг/мл, (р=0,011). Виділені групи хворих: GG-генотип (n=70) та GС+СС-генотип (n=65). Рівень ВЕФР-А достовірно вищий у носіїв генотипу GG-314,01 [159,94-627,66] пг/мл в порівнянні з GC+СС 221,28 [77,58-440,82] пг/мл, (р=0,045). Низький рівень ВЕФР-А при генотипі GC+CC супроводжувався достовірно вищою частотою виникнення комбінованої кінцевої точки (р=0,020). В групі GС+СС збільшення показників КДО ЛШ (Р=0,044), КСО ЛШ (Р=0,039) в порівнянні з носіями GG алелей. Проведено логістичний аналіз, котрий показав, що рівень ВЕФР-А (β=-0,0015896, р=0,02), генотип GC+CC (β=1,72, р=0,011), рівень тропоніну І (β=-0,013, р=0,023) та ускладнений перебіг гострого періоду ІМ (β=2,23, р=0,001)-предиктори несприятливого перебігу хвороби протягом 12 місяців спостереження (р<0,0001). Пороговий рівень ВЕФР-А≤255,72 пг/мл, (площа під ROC-кривою 0,630; 95 % довірчий інтервал 0,534-0,719; р=0,0472). Концентрація нижче зазначеного рівня з чутливістю 72% та специфічністю 58% прогнозує несприятливий перебіг протягом 12 місяців. Проведено мультиваріативний логістичний аналіз впливу факторів виникнення кінцевих точок протягом 12 місяців після ГІМеST. Несприятливий перебіг хвороби залежить від рівня ВЕФР-А (β=-0,0016; р=0,035), ХсЛПНЩ (β=-1,62064; р=0,034) та наявності ускладнень в гострий період хвороби (β=1,89998; р=0,023). Розроблено модель прогнозування розвитку несприятливих подій після ГІМеST. Про достатню ефективність даної моделі свідчить форма ROC-кривої і площа під нею 0,75 (р=0,0001), чутливість якої- 80% і специфічність - 67,8 %. Пацієнти кожної підгрупи отримували 2 варіанти подвійної антитромбоцитарної терапії: ацетилсаліцилова кислота 100 мг один раз на день та клопідогрель 75 мг один раз на день або тикагрелор 90 мг двічі на добу на тлі базисного лікування. У носіїв алелю С (GC+CC), що приймали клопідогрель, достовірно нижча концентрація ВЕФР-А 115,02 [63,84-422,72] нг/мл, ніж у пацієнтів, що приймали тикагрелор 241,36 [156,84-440,82] нг/мл (р=0,044). У пацієнтів з GG-генотипом, які приймали тикагрелор, відбулося достовірне зниження НT-проМНУП та краща толерантность до фізичного навантаження (р=0,059). У пацієнтів з GG-генотипом, які отримували тикагрелор, кількість несприятливих подій склала 4 (10,8%), а у тих, що приймали клопідогрель – 5 (15,2%), не мало достовірних відмінностей (р=0,588). У носіїв алелю С (GC+CC), які отримували тикагрелор, було зафіксовано 6 (15,4%) кінцевих точок, з яких 4 випадки (10,5%) повторних госпіталізацій та 2 смертельних випадки (5,26%). У підгрупі, які отримували клопідогрель, кількість несприятливих подій склала 14 (51,8%) (р=0,005): 9 (33,3%) госпіталізацій з приводу СН, 1 (3,7 %) повторний ІМ та 4 (14,7%) випадки смертей. Мультиваріантний регресійний логістичний аналіз показав, що наявність генотипу 634GC+634CC гена ВЕФР-А (р=0,0465), знижена фракція викиду ЛШ (<50,60%) (р=0,0096) та призначення клопідогреля в таких пацієнтів (р=0,044) є предикторами несприятливого перебігу хвороби. На основі генетичних особливостей виділена група високого ризику несприятливого перебігу хвороби, що потребує більш інтенсивного антиагрегантного лікування. Наукова новизна дисертаційної роботи: вивчена розповсюдженість поліморфізму G634C (rs 2010963) гена ВЕФР-А у хворих на ГІМеST, встановлено асоціацію між рівнем ВЕФР-А та носіями поліморфних генотипів. Досліджено, що носії алелю С (GC+CC) є групою високого ризику. Концентрація ВЕФР-А≤255,72 пг/мл є предиктором несприятливих подій протягом 12 місяців спостереження. Носії генотипу GC+CC гена ВЕФР-А в поєднанні зі зниженою концентрацією є групою ризику в післяінфарктному періоді відносно досягнення кінцевих точок. Отримано нові дані, які дозволяють оптимізувати антиагрегантну терапію у хворих ГІМеST. Встановлено, що хворим, які є носіями генотипу GC+CC, призначення тикагрелору в порівнянні з клопідогрелем в рамках стандартної терапії ефективно покращує перебіг післяінфарктного періоду. Практична значимість результатів полягає в тому, що для підвищення точності прогнозування та попередження несприятливих подій у пацієнтів з ГІМеST доцільно використовувати розроблену модель з визначенням рівня ВЕФР-А, Хс ЛПНЩ та наявність ускладнень в гострий період захворювання. Для визначання найбільш уразливих пацієнтів з ГІМеST рекомендовано визначати генотип поліморфного локусу G634C (rs 2010963) гена ВЕФР-А. Групу дуже високого ризику становлять носії С алелю (GC+СС). Хворим на з генотипом GC+СС гена ВЕФР-А при проведенні подвійної антитромбоцитарної терапії доцільно віддавати перевагу призначенню тикагрелору 90 мг 2 рази на добу, при генотипі GG призначення тикагрелору чи клопідогрелю є однаково ефективним, що має важливе соціально-економічне значення. Registration Date 2021-06-02 popup.nrat_date 2021-06-02 Close