Search academic texts

Registration Number

0823U101341, PhD dissertation

Title

Turkey's foreign policy strategy in Central Asia (during the period of the AKP's rule).

Author

Elnara E. Soloviova,

popup.head Viktor Y. Konstantynov
popup.opponent Olha I. Brusylovska
popup.opponent Olena A. Bordilovska
popup.review Mykola H. Kapitonenko
popup.review Yuliia A. Tsyrfa

Status

Доктор філософії, 291, Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії

Date

06-12-2023

Description

У даній дисертації проведено комплексне дослідження політики Туреччини відносно Центральної Азії за правління Партії справедливості та розвитку. Проаналізовано, яке місце займає Центральна Азія у сучасних зовнішньополітичних пріоритетах Туреччини. Зокрема, досліджується суттєвий вплив політичної культури Туреччини на зовнішню політику країни. Зосереджуючись на взаємодії між традиційною політичною культурою Туреччини, яка характеризується секуляризмом і децентралізованою владою, і стратегічним підходом ПСР, дослідження підкреслює, як остання зберігає основні кемалістські цінності, одночасно включаючи елементи турецько­ісламської культури. Поява ПСР призвела до перевизначення традиційного секуляризму як «ісламського секуляризму», який розглядає секуляризм як обмеження держави, а не окремих осіб. Дослідження встановлює зв’язок між внутрішньополітичною динамікою Туреччини та її зовнішньополітичною траєкторією. На початковому етапі (2002­2007 рр.) стратегія пристосування ПСР призвела до більш стриманої зовнішньополітичної позиції. Встановлено, що на початковому етапі, підкреслюючи свій світський характер, ПСР сприяла співпраці з євроатлантичними структурами, керуючись переконанням, що прийняття західних демократичних цінностей допоможе вирішити внутрішні виклики Туреччини та уникнути конфлікту з військовою верхівкою всередині країни. У дисертації підкреслюється, що вплив військової верхівки був головним внутрішнім фактором, через що ПСР намагалася продемонструвати гармонійне співіснування ісламу та демократії, позиціонуючи Туреччину як приклад для наслідування в мусульманському світі, водночас прагнучи до членства в ЄС як свідчення сумісності ісламських норм із демократичними принципами на світовій арені.