Search academic texts

Information × Registration Number 0823U101389, PhD dissertation Status Доктор філософії Date 12-01-2024 popup.evolution o Title Peculiarities of seborrheic dermatitis in comorbidity with metabolic-associated fatty liver disease and their correction. Author Vlasta V. Vysochanska, popup.head Halyna M. Koval popup.opponent Vadym P. Shypulin popup.opponent Anatolii D. Dudiun popup.review Yana V. Lazur popup.review Snizhana V. Feysa Description На 1 етапі дослідження вивчали клінічні, лабораторні, мікробіологічні та інструментальні дані 4 груп: 1 група - 98 пацієнтів з метаболічно-асоційованою жировою хворобою печінки та себорейним дерматитом (МАЖХП+СД), 2 група - 19 пацієнтів з неалкогольною жировою хворобою печінки та цукровим діабетом 2 типу (НАЖХП+ЦД2), 3 група (СД) - 62 пацієнти з себорейним дерматитом та супутніми метаболічно-асоційованими захворюваннями та 18 осіб з себорейним дерматитом без супутніх захворювань; 4 група - 28 осіб практично здорових осіб. Під час 2 етапу наукового дослідження проводили лікування пацієнтів з МАЖХП+СД: УДХК – 8 тижневий курс лікування препаратом урсодезоксихолевої кислоти (УДХК) у дозі 12-15 мг/кг маси тіла на добу; УДХК+АКК – УДХК з саплементацією комплексу амінокислот (АКК) (аргініну цитрат 1 г, бетаїну 1 г, L-карнітину 300 мг – 3 рази на добу). Всі пацієнти отримували індивідуальну дозу метформіну та дотримувались рекомендацій щодо дієти та фізичної активності. Пацієнти з МАЖХП+СД достовірно частіше страждали ожирінням (р≤0,001), суб’єктивно важче оцінювали інтенсивність лущення шкіри (р=0,012), почервоніння (р=<0,001), свербіж (р=0,042), жирність (р=0,002) та набряклість шкіри (р=0,035); період загострення тривав довше (р=0,036), кількість загострень на рік була більшою (р=0,024), рівень якості життя був нижчим у порівнянні з пацієнтами з групи СД. Аналізуючи результати обстежень ліпідного та вуглеводного обміну, біохімічного аналізу крові, а також ступеню стеатозу та фіброзу встановлено, що у пацієнтів з МАЖХП+СД немає достовірної різниці показників у порівнянні з групою НАЖХП+ЦД2. Посилення важкості себорейного дерматиту прямопропорційно корелювало із збільшенням Liver Fat Score (р=0,086). Також було отримано прямий кореляційний зв'язок між CAP score та FIB-4 (р=0,002), ІМТ (р=0,002) та SEDASI score (р=0,034). Шкіра пацієнтів з МАЖХП+СД достовірно частіше була колонізована Staphylococcus epidermidis як на запалених (р=0,052), так і інтактних ділянках (р=0,074), та достовірно рідше колонізована Propionibacterium acnes (р=0,062) у порівнянні з СД групою. Було встановлено, що важкість себорейного дерматиту позитивно корелює з кількістю колонієутворюючих одиниць (КУО) Malassezia spp. на обличчі (p≤0,001) і тулубі (p≤0,001) та КУО бактерій: S. epidermidis (0,842 р≤0,001), S. aureus (0,452 р=0,023), P. acnes (0,454 р=0,016), P. acnes + ГА (0,364 р=0,044) та S. epidermidis + ГА (0,323 р=0,041). Рівень бета-ендорфіну (БЕ) прямопропорційно залежав від важкості себорейного дерматиту: легка форма (БЕ 26,0±6,13 pg/mL, SEDASI 11±2,0); середня форма (БЕ 35,0±3,97 pg/mL, SEDASI 20±3,5 р=0,024), важка форма (БЕ 43,0±5,24 pg/mL, SEDASI 36±3,1, р=0,006) та від інтенсивності свербежу (р=0,009). Культури Malassezia spp., отримані від пацієнтів з МАЖХП+СД, після експозиції БЕ показали достовірне збільшення інтенсивності ліполізу як на незапалених 0,06 р≤0,031, так і на запалених ділянках 0,22 р≤0,001. Зіставлення інтенсивності ліполізу Malassezia spp. з рівнем БЕ виявило позитивний зв'язок слабкої сили (р=0,023). Після проведеного курсу лікування у обох обстежуваних групах знизилося середнє значення ваги (р=0,215, р=0,186), індексу маси тіла (р=0,285, р=0,221) та об’єму талії (р=0,109, р=0,097), знизився рівень аланінамінотрансферази, аспартатамінотрансферази, лужної фосфатази, гамаглутамінтрасферази та глікозильованого гемоглобіну. Було зафіксовано тенденцію до зниження індексу NAFLD-LFS (р=0,09) і достовірне зниження HSI (р=0,024) у пацієнтів, що приймали УДХК та достовірне зниження ступеню стеатозу у пацієнтів, які приймали УДХК+АКК (NAFLD-LFS р=0,001; HSI р=0,007). Було доведено достовірне зниження CAP score, дЦ/м у обох групах (р=0,041). Кращу динаміку змін CAP score, дЦ/м було зафіксовано у пацієнтів, що одночасно приймали УДХК+АКК (р=0,079). Такі зміни позитивно вплинули на інтенсивність запалення на шкірі. В УДХК групі: 22 % пацієнтів досягли ремісії, 63% мали легку форму (р=0,046; знижене середнє значення SEDASI р=0,034), а 15 % мали себорейний дерматит середньої важкості (SEDASI р=0,035). У групі УДХК+АКК: 35 % досягли ремісії, 40 % мали легку форму (SEDASI р=0,001), 25 % мали себорейний дерматит середньої важкості (р=0,043). Достовірно знизилася інтенсивність інтенсивність еритеми, лущення, свербежу та набряку шкіри (р=0,001; р=0,009) та виросла якість життя (р=0,001). На шкірі зросла частка S. epidermidis у групі УДХК (р=0,0751) та УДХК+АКК (р=0,0799), знизилася частка S. epidermidis + ГА (р=0,054; р=0,042). Достовірно виросло співвідношення Р. acne до S. epidermidis на запалених ділянках (1,53±0,16) у групі УДХК (1,81±0.25 р=0,051) та УДХК+АКК (1,82±0,26 р=0,043). Таким чином, зменшення ступеню запалення, стеатозу паренхіми печінки та зниження ваги призводить до загоєння шкірних проявів, відновлення мікробіому, покращення якості життя у пацієнтів з себорейним дерматитом у коморбідності з метаболічно-асоційованою жировою хворобою печінки. Registration Date 2023-11-21 popup.nrat_date 2023-11-21 Close