Search academic texts

Registration Number

0823U101818, PhD dissertation

Title

Psychological factors of prevention and overcoming of emotional burnout of servicemen in conditions of long-term armed conflicts

Author

Volodymyr M. Demydiuk,

popup.head Igor D. Pasichnyk
popup.opponent Evgen M. Potapchuk
popup.opponent Tetiana A. Koltunovych
popup.review Mariia M. Avgustiuk
popup.review Nataliia P. Kulesha

Status

Доктор філософії, 053, Психологія

Date

26-12-2023

Description

Дисертацію присвячено вивченню психологічних чинників подолання емоційного вигорання військовослужбовців в умовах довготривалих збройних конфліктів. Здійснено теоретичний аналіз наукових досліджень у вітчизняній і зарубіжній літературі щодо проблеми емоційного вигорання. Визначено критерії, показники, ознаки та чинники емоційного вигорання у військовослужбовців, що виникли внаслідок впливу стресових факторів. Емпірично досліджено психологічні особливості військовослужбовців із емоційним вигоранням. На основі теоретичного аналізу обґрунтовано програму подолання та запобігання емоційного вигорання у військовослужбовців. Емоційне вигорання представлено як комплексний психофізіологічний феномен, що виникає у процесі тривалого емоційного навантаження в діяльності та спричиняє вияв емоційного, фізичного та розумового виснаження. Емоційне вигорання призводить до виникнення професійних деструкцій, що змінюють цілісність особистості, знижують рівень її реалізованості і стійкість до впливу несприятливих чинників соціального середовища, тобто до зниження адаптації, що впливає на результати професійної діяльності. Симптомами вигорання військовослужбовців є: поведінкові (небажання вести документацію, формальне ставлення до професійних завдань); афективні (емоційна втома, знижений настрій, висока збудливість); інтелектуальні (низька концентрація уваги, почуття фрустрації); фізіологічні (порушення сну, втома, головні болі, чутливість до інфекційних захворювань). Емоційна гнучкість є важливим чинником запобігання емоційному вигоранню. Обгрунтовано систему чинників, які призводять до емоційного вигорання та порушення професійної діяльності військовослужбовців, серед яких когнітивні, емоційно-вольові та поведінкові. Визначено, що ресурс подолання стресогенних подій полягає у виборі успішних або неуспішних адаптивних стратегій поведінки, а рівень розвитку і вибір адаптаційних механізмів важливі для соціально-психологічного функціонування особистості. Психотерапевтична робота з військовослужбовцями із емоційним вигоранням зосереджена на таких напрямках: розділення цього емоційного переживання з психотерапевтом і групою; спілкування у групі з людьми зі схожим травматичним досвідом; розвиток здатності спостерігати за тим, як інші переживають глибокі емоції на основі групової підтримки від терапевта й учасників групи; спільне навчання застосовувати методи, які допомагатимуть опрацьовувати наслідки складного емоційного досвіду; можливості бути в ролі того, хто сприяє (підтримує, здатний повернути почуття власної гідності); здобуття досвіду нових взаємин, що допомагають учасникам групи сприйняти емоційну подію в більш прийнятний спосіб. Соціально-психологічна реабілітація спрямована на системний психологічний вплив, що представлений взаємопов’язаними компонентами: діагностики психологічних питань; психологічного консультування з питань ефективної соціально-психологічної адаптації до діяльності, подолання особистісних і сімейних проблем; корекційної та психотерапевтичної роботи; психологічної реабілітації; професійної підготовки. Згідно із результатами статистичного опрацювання емпіричних даних встановлено, що у військовослужбовців переважає низький рівень емоційно-вольового та середній рівень інтелектуального компонентів, що свідчить про наявність у військовослужбовців емоційного вигорання, невротизації, тривожності, депресивності. Подолати проблему емоційного вигорання у військовослужбовців можна за умови актуалізації вказаних структурних компонентів і рівня розумових здібностей, аналітичного мислення, креативного мислення (когнітивний чинник), нервово-психічної стійкості, адаптивності (емоційно-вольовий чинник), взяття відповідальності, цілей життя, поведінкової активності (поведінковий чинник). Результати дослідження з подолання емоційного вигорання у військовослужбовців показали позитивні зміни у змісті її компонентів (когнітивного, емоційно-вольового, поведінкового), що дає підстави стверджувати, що усі прийоми та засоби експериментального впливу є адекватними меті й основним завданням дисертації. За результатами констатувального експерименту виявлено, що у більшості військовослужбовців переважає низький рівень емоційно-вольового та середній рівень інтелектуального компонентів, що свідчить про наявність у військовослужбовців емоційного вигорання, невротизації, тривожності, депресивності та необхідність цілеспрямованої роботи з розвитку цих компонентів емоційного розладу. Відповідно до отриманих результатів формувального експерименту у військовослужбовців виявлено зростання рівня розумових здібностей, аналітичного мислення, креативного мислення, адаптивності, поведінкової активності та зниження рівня невротизації. Ключові слова: емоційне вигорання, військовослужбовці, корекція, професійна діяльність, реабілітація, самоконтроль поведінки, адаптація, аналітичне мислення, нервово-психічна стійкість, відповідальність, цілі життя.