Search academic texts

Information × Registration Number 0824U002191, PhD dissertation Status Доктор філософії Date 24-07-2024 popup.evolution o Title Arterial thromboembolism in a feline with congestive heart failure (diagnostics and treatment) Author Anastasiia S. Petrushko, popup.head Nataliia H. Hrushanska popup.opponent Nataliia I. Suslova popup.opponent Dmytro V. Kibkalo popup.review Mykola O. Maryniuk popup.review Mykola O. Maliuk Description Досліджено поширеність кардіоміопатій серед 1066 котів, власники яких звертались до клініки ветеринарної медицини. Поширеність кардіоміопатій склала 11 %. З них 94 % тварин мали фенотип гіпертрофічної; 3,4 % – дилатаційної; 2,6 % – рестриктивної кардіоміопатій. Самці вражались частіше і мали важчий перебіг. Із збільшенням віку тварин, відносна частота виникнення серцевої недостатності незначно збільшувалась, проте кардіоміопатії діагностували частіше у молодих тварин. Встановлено, що в умовах міста Вінниця схильними породами можна вважати шотландську прямовуху, шотландську висловуху, європейську короткошерсту, європейську довгошерсту, британську довгошерсту, канадський сфінкс. Не було зафіксовано жодного випадку кардіоміопатій у мейн-куна. 57 % котів з фенотипом гіпертрофічної кардіоміопатії були безсимптомними. Артеріальна тромбоемболія виникала у 14,5 % тварин з різними фенотипами кардіоміопатій. Найпоширенішою причиною виникнення стала гіпертрофічна кардіоміопатія (82,3 %), рідше реєстрували дилатаційну (11,8 %) чи рестриктивну (5,9 %) кардіоміопатії. Летальність за тромбоемболії до виписки склала 17,6 %. Встановлено, що фенотип гіпертрофічної кардіоміопатії є найпоширенішим. Частіше фенотипи кардіоміопатій діагностували у молодших тварин. З віком відносна частота виникнення серцевої недостатності збільшувалась. Кількість тварин з тромбоемболією та фенотипом гіпертрофічної кардіоміопатії висока, але відносно кількості тварин з серцевою недостатністю, більш схильними виявились коти з дилатаційною кардіоміопатією. У самиць тромбоемболія виникала частіше. Серед порід котів артеріальна тромбоемболія виникала частіше серед європейської довгошерстої породи. Серед причин розвитку вторинних кардіоміопатій у котів виявлено артеріальну гіпертензію, гіпертиреоз, стеноз аорти та дефіцит таурину в раціоні. Хронічну хворобу нирок діагностували у 23,9 % котів за кардіоміопатії та у 17,7 % тварин, що пережили випадок кардіогенної артеріальної тромбоемболії; преренальне гостре пошкодження нирок у 81,2 % котів за кардіоміопатії, та у 72,7 % тварин після тромбоемболії. Гостра серцева недостатність реєструвалась переважно у котів молодого віку (М=3,7), на відміну від тварин за артеріальної тромбоемболії (М=6,7). Найпоширеніша порода в групі котів за тромбоемболії – європейська короткошерста, в групі за гострої серцевої недостатності – шотландська прямовуха. У тварин за тромбоемболії набряк легень виявлено у 45 %, а випіт в грудній та/чи в перикардіальній порожнинах – у 30 % тварин. Встановлено, що в сироватці крові котів за гострої серцевої недостатності активність аспартатамінотрансферази підвищена в 2,8 раза, а концентрація креатиніну – в 1,9 раза порівняно з верхньою межею референтних значень. За артеріальної тромбоемболії в сироватці крові хворих котів відмічали підвищення активності аланінамінотрансферази в 4,4 раза, аспартатамінотрансферази в 4,3 раза, концентрації глюкози в 1,4 раза, креатиніну – в 1,8 раза, сечовини – в 2 рази, неорганічного фосфору в 1,3 раза, відносно верхньої межі відповідних референтних інтервалів. Частіше лейкоцитоз виявляли у котів за гострої серцевої недостатності. В лейкограмі крові котів обох груп із патологіями серця встановлено зсув ядра праворуч, високий відсоток нейтрофілів і лімфоцитопенія. Встановлено, що оптимальний протокол терапії під час гострої артеріальної тромоемболії має включати пероральне задавання клопідогрелю, пімобендану та габапентину, підшкірне введення нефракціонованого гепарину, кисневу терапію і масаж уражених кінцівок. Фуросемід, буторфанол та дексмедетомідин вводять інфузійно з постійною швидкістю протягом 5 годин. Такі тварини мають залишатися під постійним наглядом лікаря протягом щонайменше 48 годин. Наступним завданням, стало вивчення впливу додавання в схему лікування котів за артеріальної тромбоемболії пімобендану. На першу добу рентгенографічно найчастіше виявляли збільшення силуету серця, інтерстиціальний рисунок легень з асиметрично локалізацією. Рецидив стався у 37,5 % дослідних тварин. Проміжок часу від інциденту до рецидиву в першій групі становив 387,4 ± 104,5, а в другій 107,2 ± 32,1 діб. Евтаназія була проведена 20,8 % тварин і завжди була пов’язана з рецидивом. Тривалість життя в першій групі в середньому становила 403,7±104,0, у другій – 314±47,3 діб. Медіана виживаності для тварин, що отримували пімобендан становить 9,5 місяці, а для другої – 10,5. Всі тварини другої групи загинули, а 40 % котів, що отримували пімобендан залишалось живими. Значущою різниця виявилась в тривалості часу до рецидиву. Registration Date 2024-06-12 popup.nrat_date 2024-06-12 Close