Search academic texts

Information × Registration Number 0824U002420, PhD dissertation Status Доктор філософії Date 28-08-2024 popup.evolution o Title Appointment of restrictive measures under the criminal legislation of Ukraine Author NATALIYA VYSOTSKA, popup.head Oleksandr M. Zvenigorodskyy popup.opponent Svitlana V. Romantsova popup.opponent Mykhailo S. Puzyrov popup.opponent Dmytro Tychyna popup.review Liudmyla Ostapchuk Description Висоцька Н. В. Призначення обмежувальних заходів за кримінальним законодавством України. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю 081 «Право». – Пенітенціарна академія України, Чернігів, 2024. Дисертація є одним із перших в Україні комплексним кримінально-правовим дослідженням призначення обмежувальних заходів за кримінальним законодавством України. Проаналізовано домашнє насильство з позицій розуміння його як об'єкта державної кримінально-правової політики та протидії в Україні. Автором констатовано, що домашньому насильству властивий найвищий ступінь ескалації сімейного конфлікту, його вияви несумісні з нормальними сімейними та іншими, пов'язаними з ними відносинами. З кримінально-правової точки зору домашнє насильство є найбільш грубим порушенням прав і свобод людини, а відтак держава не повинна залишати поза своєю увагою проблеми домашнього насильства, приділяючи протидії домашньому насильству особливу увагу в системі державної кримінально-правової політики. Автором також звернено увагу на неоднакове формулювання поняття «домашнє насильство» у ст. 126-1 КК України та Законі України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». На підставі їх аналізу запропоновано назву та диспозицію ст. 126-1 КК України, яка передбачає кримінальну відповідальність за окремі форми кримінального насильства, викласти в новій редакції. У роботі наведено аргументи на користь віднесення обмежувальних заходів саме до заходів кримінально-правового, а не адміністративно-правового характеру, та підтримано позицію законодавця щодо правового регулювання їх застосування саме в КК України. Визначено значення інституту обмежувальних заходів, яке, на думку автора, полягає у сприянні запобіганню вчинення нових кримінальних правопорушень стосовно потерпілого від домашнього насильства; забезпечення виховного впливу на кривдника через надання відповідної допомоги в межах виконання програми для кривдників або пробаційної програми, зменшення латентності відповідних кримінальних правопорушень. Проведено історико-правовий аналіз законодавства про кримінально-правові заходи реагування на домашнє насильство в Україні. Визначено, що тривалий час держава не приділяла належної уваги правовому регулюванню щодо реагування на домашнє насильство. Вагомим кроком у напрямі регламентування кримінально-правових заходів реагування на домашнє насильство в Україні пов'язано з імплементацією у 2017 році положень Стамбульської конвенції, внаслідок чого у вітчизняному кримінальному праві з'явився інститут обмежувальних заходів. Розкрито поняття обмежувальних заходів, що застосовуються до осіб, які вчинили домашнє насильство. Констатовано, що обмежувальні заходи є заходами кримінально-правового впливу, а точніше – заходами кримінально-правового характеру, внаслідок чого їм притаманні всі ознаки останніх. У дисертації також визначені специфічні ознаки обмежувальних заходів. Визначено недоліки правового закріплення окремих видів обмежувальних заходів та акцентовано увагу на проблемні моменти в їх практичній реалізації. Обґрунтовано необхідність запровадження нового обмежувального заходу, який дозволив би покладати на кривдника заборону наближатися безпосередньо до потерпілого. Також запропоновано уможливити покладення на кривдника обов'язку пройти одночасно і пробаційну програму, і програму для кривдників. Запропоновано авторське бачення підстав та умов застосування обмежувальних заходів щодо осіб, які вчинили домашнє насильство. Підставою для застосування щодо особи обмежувальних заходів визнано вчинення нею злочину, пов'язаного з домашнім насильством. Умовами їх застосування, на переконання автора, слід визнавати: засудження особи до покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, або звільнення її від покарання, або звільнення її від кримінальної відповідальності; наявність інтересу потерпілого, пов'язаного з вчиненням щодо нього домашнього насильства, в застосуванні таких обмежувальних заходів. Встановлено суб'єкти, стосовно яких можуть бути застосовані обмежувальні заходи, та запропоновано поширити можливість застосування окремих обмежувальних заходів на неповнолітніх. Визначено засади застосування обмежувальних заходів, до яких автор відносить такі: cуд застосовує обмежувальні заходи за наявності підстав та умов їх застосування, визначених ст. 91-1 КК України; суд застосовує обмежувальні заходи в межах видів, визначених ч. 1 ст. 91-1 КК України, та в межах строків, визначених ч. 3 ст. 91-1 КК України; суд застосовує обмежувальні заходи з урахуванням мети обмежувальних заходів – для забезпечення інтересів потерпілого; заходи, що застосовуються, та строк їх дії має бути пропорційним стосовно особи кривдника та наявних загроз щодо безпеки потерпілого. Registration Date 2024-07-03 popup.nrat_date 2024-08-13 Close