Search academic texts

Information × Registration Number 0824U003317, PhD dissertation Status Доктор філософії Date 03-12-2024 popup.evolution o Title Trichuriasis in sheep (distribution, fauna, diagnostics, treatment and control) Author Maksym O. Petrenko, Кандидат сільськогосподарських наук popup.head Vitalii O. Kharchenko popup.opponent Mykola V. Bogach popup.opponent Viktor V. Brygadyrenko popup.review Leonid M. Korchan popup.review Nadiia I. Dmytrenko Description У дисертації теоретично узагальнено та експериментально вирішено наукову проблему щодо поширення, видового складу збудників трихурозу овець, діагностики інвазії, заходів боротьби та профілактики в умовах господарств Полтавської області (Україна). Встановлено, що трихуроз є поширеною нематодозною інвазією у вівчарських господарствах Полтавської області. Видовий склад збудників трихурозу, що паразитують у овець, представлений двома видами: Trichuris skrjabini та Trichuris оvis, де домінуючим був вид T. оvis (ЕІ – 47,56 %, ІІ – 14,73±1,51 екз/гол), рідше діагностували вид T. skrjabini (ЕІ – 26,86 %, ІІ – 12,23±1,11 екз/гол). Середня екстенсивність та інтенсивність трихурозної інвазії за результатами посмертної діагностики становила 48,17 % та 16,54±1,30 екз/гол відповідно. Водночас, за результатами зажиттєвої копроовоскопічної діагностики інвазованість овець трихурисами становила 21,14 % та 147,46±6,53 яєць/г відповідно. З’ясовано особливості асоціативного перебігу трихурозу овець з паразитозами шлунково-кишкового тракту. За результатами зажиттєвої копроовоскопічної діагностики встановлено, що трихуроз у 61,83 % інвазованих овець частіше перебігає у вигляді мікстінвазій, у 38,17 % – трихурозної моноінвазії. Всього виявлено 12 різновидів мікстінвазій, де частіше діагностували двокомпонентні асоціації (63,64 %). Меншу частку становили трикомпонентні асоціації (26,79 %). Рідко встановлювали чотирьох- та п’ятикомпонентні асоціації (6,70 та 2,87 % відповідно). Найбільш частими співчленами Trichuris spp. були нематоди шлунково-кишкового тракту ряду Strongylida (54,07 %). Меншу частку становили найпростіші організми Eimeria spp. (36,36 %), нематоди Strongyloides papillosus (30,62 %) та цестоди Moniezia spp. (27,75 %). За результатами посмертної діагностики встановлено, що трихуроз, також, частіше (у 79,75 % інвазованих овець) перебігав у вигляді мікстінвазій. Трихурозну моноінвазію виявлено у 20,25 % інвазованих овець. Причому, трихуроз, викликаний T. оvis, у 80,77 % перебігав разом зі збудниками нематодозів та цестодозів шлунково-кишкового тракту, а у 19,23 % – у вигляді моноінвазії. Разом з тим, трихуроз, викликаний T. skrjabini, у 97,73 % перебігав разом зі збудниками нематодозів та цестодозів шлунково-кишкового тракту, а лише у 2,27 % – у вигляді моноінвазії. Всього виявлено 20 різновидів мікстінвазій, де частіше діагностували трикомпонентні асоціації (60,32 %). Меншу частку становили двокомпонентні асоціації (31,75 %). Рідко встановлювали чотирьохкомпонентні асоціації (4,94 %). Найбільш частими співчленами Trichuris skrjabini і Trichuris оvis є Haemonchus contortus (55,56 %), Moniezia spp. (19,05 %) та Strongyloides papillosus (14,29 %). Меншу частку становили нематоди Trichostrongylus sp. (4,76 %), Skrjabinema ovis (4,76 %), Oesophagostomum sp. (3,17 %), Chabertia ovina (3,17 %), Nematodirus sp. (1,59 %), Ostertagia circumcincta (1,59 %). З’ясовано особливості вікової та сезонної динаміки трихурозу овець. Встановлено, що з віком тварин екстенсивність та інтенсивність трихурозної інвазії поступово зростає і сягає максимальних значень у овець віком 12‒24 місяців, де за результатами зажиттєвої копроовоскопічної діагностики вони становили відповідно 54,42 % та 225,00±19,23 яєць/г, а за результатами посмертної діагностики – 79,49 % та 33,87±3,54 екз/гол. Сезонна динаміка за трихурозу овець характеризується піком показників інвазованості тварин впродовж літньо-зимового періоду року. Зокрема, за результатами копроовоскопічних досліджень максимальні показники ЕІ та ІІ виявляли влітку (31,65 % та 117,87±15,83 яєць/г) та восени (29,55 % та 101,79±10,97 яєць/г), а за результатами посмертної діагностики – при паразитуванні T. ovis восени (64,9 % та 20,05±2,68 екз/гол.), T. skrjabini – взимку (36,1 % та 15,24±2,45 екз/гол.) Зниження показників ЕІ та ІІ за результатами копроовоскопічних досліджень встановлено в зимовий період року (14,49 % та 38,67±10,69 яєць/г відповідно), а за результатами посмертної діагностики – навесні (при паразитуванні T. ovis – 23,1 % та 8,00±2,73 екз/гол., T. skrjabini – 11,5 % та 6,67±0,33 екз/гол.). Показано провідну роль температури, як одного з основних факторів виживанння нематод T. skrjabini та T. ovis, у процесі їх екзогенного розвитку. Визначено, що зі зростанням температури строки утворення інвазійних яєць скорочуються. Найбільш сприйнятливою для розвитку яєць T. skrjabini у лабораторних умовах виявилася температура на рівні 25°С, де на 54 добу формувалося 80,33±2,08 % яєць з рухливою личинкою. Менш сприйнятливою для процесу ембріогенезу була температура 20°С та 30°С. За цих температурних режимів формування рухливої личинки в яйцях відбувалося відповідно на 63 та 45 доби, а їх кількість становила 77,00±3,61 та 75,33±2,52 % відповідно. Кількість яєць, що загинули, впродовж культивування змінювалася відповідно температурного режиму. Так, за температури 20°C в процесі культивування гинуло до 23,00±3,61 %, 25°C – до 19,67±2,08 %, 30°C – до 23,00±4,58 %. Registration Date 2024-11-04 popup.nrat_date 2024-11-04 Close