Search academic texts

Information × Registration Number 0825U001252, PhD dissertation Status Доктор філософії Date 26-05-2025 popup.evolution . Title Hypertrophic cardiomyopathy of the domestic cat (prevalence, prognosis and risk factors) Author Olena S. Kostiuk, popup.head Mykola I. Tsvilikhovskyi popup.opponent Leonid P. Horalskyi popup.opponent Olha M. Denysova popup.opponent Liubov H. Slivinska popup.review Mykola O. Maliuk Description Дане дослідження описує загальну поширеність гіпертрофічної кардіоміопатії серед котів, власники яких звертаються до ветеринарних клінік м. Києва з ознаками серцевої недостатності у цих тварин та серед котів, що не мали симптомів захворювання серця. Досліджено поширеність кардіоміопатій у 315 котів. Серед них 65 % самиць і 35 % самців свійського кота. Середній вік тварин складав 4,5 роки (від 2-х до 14-ти років), середня маса тіла 4,2 кг (від 2,2 до 8,3 кг). За результатами ехокардіографії захворювання серця виявили у 14 % котів породи домашня короткошерста, 2,8 % котів мали зміни, що могли свідчити про ранній перебіг гіпертрофічної кардіоміопатії (підозрілі щодо наявності хвороби серця). У тварин з ознаками гіпертрофічної кардіоміопатії значну частку складали самці – 60 %. Окремо було проведено оцінку поширеності гіпертрофічної кардіоміопатії серед котів породи британська і шотландська короткошерста. Встановлено, що в умовах міста Київ найбільш схильними до гіпертрофічної кардіоміопатії є коти порід британська короткошерстa. Виявлено, що у котів породи британська короткошерста поширеність хвороби є вищою і складає 24 %. Також було досліджено перебіг ускладнення гіпертрофічної кардіоміопатії – кардіогенного набряку легень у 90 котів. Летальність тварин до їх виписки з інтенсивної терапії за кардіогенного набряку легень склала 46 %. У 11 % котів діагностовано повну, або часткову тромбоемболію черевної аорти. Смертність котів цієї групи склала 80 %. Досліджено вплив ступеня тяжкості ураження легень за кардіогенного набряку. Було розроблено бальну систему оцінки від 1 до 4. Виявлено, що у котів дослідної групи (тварини, що загинули в період проведення інтенсивної терапії) ступінь ураження легень є вищим, порівняно з котами контрольної групи. 50 % котів контрольної групи мали легший ступінь ураження легень (2 бали), тоді як коти дослідної групи у 74 % випадків мали 3–4 бали за даними оцінки торакальних знімків, різниця є достовірною Р<0,001. Досліджено виживаність котів за різних фенотипів кардіоміопатій впродовж 4-х років, а також проведено оцінку впливу факторів ризику на тривалість їх життя. Здійснено аналіз даних 315 котів з першого етапу дослідження і 40 котів, що вижили після появи симптомів серцевої недостатності. Із загальної кількості досліджених тварин (355 котів) було виявлено 27 % тварин хворих на кардіоміопатію. З них 80 % котів мали гіпертрофічну кардіоміопатію. Інші форми кардіоміопатій виявлялися рідше: 13 % – хворі на рестриктивну кардіоміопатію, у 4 % діагностовано фенотип неспецифічної кардіоміопатії і в 3 % – фенотип дилатаційної кардіоміопатії. Встановлено, що вірогідність виживання котів після встановлення діагнозу гіпертрофічна кардіоміопатія у перший рік життя складає 86 %. Тварини гинуть найчастіше на 2-й та 3-й рік після встановлення діагнозу. Вірогідність виживання котів на другий рік життя після встановлення діагнозу гіпертрофічна кардіоміопатія складає 50 %, тоді як на третій рік цей показник різко знижується до 15 %. Встановлено, що середній вік котів контрольної групи є вищим, порівняно з котами дослідної групи (відповідно 6 і 4,8 років). У котів, що загинули прижиттєво виявили ознаки серцевої недостатності (86 %), ритм галопу (у 66 % тварин), додатковий тон за важких змін еластичності міжшлуночкової перетинки, що свідчило про підвищену жорсткість міокарду. Registration Date 2025-04-11 popup.nrat_date 2025-04-11 Close