Search academic texts

Information × Registration Number 0825U001646, PhD dissertation Status Доктор філософії Date 19-06-2025 popup.evolution o Title The timbral-sound image of the soloist in the Ukrainian trumpet concerto of the second half of the 20th – beginning of the 21st centuries: aspects of the dynamics of the composer’s creative thinking Author Zhe Luo, popup.head Oksana Davydova popup.opponent Olga V. Vasylenko popup.opponent Valerii V. Hromchenko popup.review Volodymyr Kachmarchyk popup.review Olha V. Putiatytska Description Робота присвячена всебічному дослідженню сольної інструментальної партії у концертах для труби українських композиторів другої половини ХХ – першої чверті ХХІ століття. Розгляд напрямів трактовки сольної партії труби у концертному жанрі, обумовлений зростанням інтересу до теоретичної проблематики інтерпретаційного потенціалу тембру, звукового іміджу інструменту, що виявляє змістові та семантичні ресурси титульного тембру концертів для духових. При наявності певної кількості наукових досліджень, на сьогодні ця тема не вичерпана, тому і набуває особливої актуальності на тлі активної динаміки жанрово-стильового оновлення трубного концертного жанру, трактовки партії соліста. Мета дисертації полягає у визначенні специфічних рис звукообразу та напрямів інтерпретації тембру солюючої труби у жанровому просторі українського концерту другої половини ХХ – початку ХХІ століть, які відображені у динаміці композиторського мислення. У рамках дослідження його об’єкт – трубний концерт, виявляється ємним жанровим типом, у творчому фокусі якого перетинаються композиторська майстерність автора твору та виконавська вправність інтерпретатора. У підсумку, специфіка звукового образу труби – титульного тембру концерту, постає складним феноменом, який має оригінальне відображення як у динамічних параметрах партії соліста, так і у своєрідних композиційних знахідках. Багатовимірність творчих рішень щодо трактування партії соліста, що буде реалізована у контурах його звукового образу, віддзеркалює творчі процеси, принципи композиторського мислення, спрямовані на створення унікального іміджу сольної партії концерту, виходячи з оригінальних уявлень щодо тембрових особливостей труби. Всебічне дослідження партії соліста надало змогу довести значення національної складової у формуванні метакультурного простору українського трубного концерту та окреслити її вплив на композиційні, драматургічні та формоутворювальні чинники у різні суспільно-політичні, історико-культурні та стильові періоди. Матеріалом дослідження послугували концерти для труби другої половини ХХ–початку ХХI ст. композиторів радянського часу, епохи Незалежності, сучасних, серед яких: Свірський Р. О., Леонов Г. Д., Болотін С.В., Сильванський М. Й., Щуровський Ю. С., Бердиєв М. В., Гомоляка В. Б., Лапинський Я. Н., Дремлюга М. В., Бердиєв М. В., Красотов О. О., Колодуб Л. М., Колодуб Ж. Ю.; Злотник О. Й., Шехмейстер В. М., Станкович Є.Ф. Методологічне підґрунтя дисертації склали музикознавчі праці, що присвячені проблематиці духової інструментальної музики, зокрема, розгляду тембрової семантики, функціонального навантаження як у сольних видах музикування, так і у оркестрово-концертних, симфонічних жанрах різних епох, що належать виконавцям-практикам, науковцям, композиторам, серед яких – Громченко В., Качмарчик В., Вакалюк П., Іщенко Ю., Посвалюк В., Посвалюк К., Мочурад Б., Палійчук І., Крижанівський Ф., Концевич О., Карпяк А. Біла К. У послідовності етапів нашого дослідження видалося доцільним, по-перше, виокремити принципи композиторської інтерпретації сольної партії в українському концерті для труби, по-друге, виявити та класифікувати жанрові моделі за критеріями художньої виразності партії соліста, а у підсумку підкреслити внесок композиторів та виконавців, що належать до центральної та локальних шкіл української музичної культури. Зазначене видається головним рушієм розвитку та становлення трубного концерту України другої половини ХХ – початку ХХІ століть. У підсумку, визначена панорама розподіляється на окремі жанрово-стильові типи, систематизовані за критерієм композиторської інтерпретації тембру солюючої труби. Розглядаються етапи зародження унікального тлумачення звукообразу, його репрезентації та стабілізації у подальших жанрово-стильових моделях та процесах суголосності з напрямами модифікації партії соліста в українському концерті для труби. Визначається, що етап стабілізації духового концерту відображає процес «жанротворчості» (за І. Туковою), закріплює канонічні прийоми композиторської інтерпретації партії солюючого інструмента в аспекті академізму. Цей аспект призводить до появи певного шаблону, рис сталості звукового іміджу труби, що, у свою чергу призводить до кризи явища концертності і до мінімального семантичного навантаження партії соліста у матриці концертного жанру певних творів. Як одиничний приклад трактовки партії труби у концертах 60-х років ХХ століття зазначено інноваційні аспекти композиційної логіки, акцентовані композиторськими ремарками у партитурі та спрямовані на відтворення тембрового синтезу, певну гру звукообразами у партії соліста. У принципах побудови концерту присутнє прагнення до розширеного тлумачення явища інструментального тембру, який презентується не тільки як синтаксично-семантична одиниця музичної «абетки» сольної партії, а й як засіб комунікації між автором та виконавцем, між солістом та оркестром і є певним сполучним ланцюгом між текстом, семантикою, його формою-структурою та напрямами звукової реалізації. Registration Date 2025-05-12 popup.nrat_date 2025-05-12 Close