Search academic texts

Information × Registration Number 0825U002025, PhD dissertation Status Доктор філософії Date 02-07-2025 popup.evolution . Title Activities of the Greek Catholic Clergy in Eastern Galicia in 1918–1939. Author Yuliia Hrabets, popup.head Ella Bystrytska popup.opponent Roman Lekhniuk popup.opponent Nataliia Kolb popup.opponent Igor Pylypiv popup.review Lesya Kostyuk Description В умовах відсутності власної держави впродовж 1918–1939 рр. Греко-Католицька Церква залишалася єдиною інституцією на території Східної Галичини, яка сприяла збереженню національної ідентичності та була опорою українців у вирішенні їх нагальних проблем. Сприятливі умови для розбудови церковних інституцій та реалізації суспільних заходів сформувалися після укладення у 1925 р. Конкордату між Святим Престолом і Республікою Польща. Завдяки договору Церква зберегла свою структуру, змогла відновити кадровий потенціал, покращила господарсько-фінансове забезпечення парафій. У дисертації здійснено комплексний аналіз соціально-правового та фінансово-матеріального становища духовенства ГКЦ. Керівництво Церкви вибудувало дієву систему взаємодії між парафіяльним духовенством і єпископатом, церковними органами, налагодило можливість віруючих брати участь у житті парафій. Найчисельнішою категорією греко-католицького духовенства були парохи. Вибори на посаду парохів відбувалися на конкурсній основі, проте священники мали право обирати місце служіння з огляду на власне матеріальне становище та сімейний статус. Керівництво ГКЦ видавало регулятивні документи, які визначали права і обовʼязки парафіяльного духовенства, їх матеріальне забезпечення, розміри державних дотацій, контролювали використання прибутку від здачі в оренду церковних земель тощо. ГКЦ відігравала ключову роль у соціально-економічному розвитку регіону, діяльність священників була рушієм модернізації регіону. Духовенство ініціювало відновлення господарств парафії, консультувало віруючих щодо фінансової грамотності та ведення сільського господарства, співпрацювало з осередками товариств і кооперативів. Священники також системно проводили просвітницьку роботу, охоплюючи теми побуту та здорового способу життя. У міжвоєнний період богословську освіту священники здобували у семінаріях Львова, Рогатина, Станіславова, Перемишля. Навчальна програма семінарій включала богословські дисципліни, предмети гуманітарного циклу (літературу, філософію, церковно-словʼянську мову, тощо). Обовʼязковим складовою навчального процесу була практична підготовка семінаристів до ведення господарства. У 1929 р. для підвищення освітнього і наукового потенціалу кадрового складу ГКЦ у Львові було відкрито Богословську Академію. Зміст навчального процесу відповідав зразкам європейських університетів. Широкий спектр дисциплін філософсько-богословського, гуманітарного і фінансово-господарсько спрямування уможливили потужну підготовку фахових випускників, які реалізовували себе в науці або священницькій діяльності. Поза увагою ГКЦ також не залишалася жіноча освіта й підготовка дівчат до сімейного життя. Її забезпечували два монаших чини ГКЦ – Чин Святого Василія Великого, Згромадження Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії. Навчальні заклади під керівництвом сестер василіянок надавали початкову, середню і спеціальну освіту особам жіночої статі різного віку і віросповідання. Сестри Служебниці зосередили свою увагу на вихованні дівчаток дошкільного віку, а також на підготовці жінок-вчителів для роботи у «захоронках». В умовах здійснення польським урядом полонізаційної політики духовенство виступало захисником української освіти. Зокрема, воно ініціювало проведення шкільних плебісцитів із метою отримання дозволу українцям навчатися українською мовою, займалося створенням приватних шкіл з українською мовою навчання та курсів грамотності для неписемних. З метою захисту національних прав та соціокультурних цінностей українців священники брали участь у роботі осередків товариства «Рідна школа», «Просвіта» та інших. Невідʼємною складовою душпастирського служіння духовенства була популяризація християнсько-моральних цінностей через роботу з молоддю. Священники викладали науку релігії у школах, проводили катехизацію дітей, ініціювали молодіжні християнські товариства тощо. На тлі загострення соціально-економічних проблем і поширення комуністичних впливів керівництво ГКЦ ініціювало проведення в Східній Галичині суспільного руху «Католицька акція». Вона передбачала створення парафіяльними священниками гуртків, у рамках функціонування яких серед молоді та дітей популяризувалися християнсько-моральні цінності. Акція мала важливе національно-виховне значення, оскільки заходами цього руху вдалося збільшити кількість і активізувати вже існуючі християнські товариства. Таким чином, провідне місце у процесах соціально-економічного, освітнього, культурно-просвітницького розвитку українського населення Східної Галичини міжвоєнного періоду належало греко-католицькому духовенство. Registration Date 2025-05-29 popup.nrat_date 2025-05-29 Close