Search academic texts

Information × Registration Number 0825U004361, PhD dissertation Status Доктор філософії Date 15-01-2026 popup.evolution o Title Myocardial Revascularization in Elderly Patients with Left Main Coronary Artery Disease Author Andrii Maksakov, popup.head Sergiy Furkalo popup.opponent Kostiantyn V. Rudenko popup.opponent Artur V. Gabriyelyan popup.review Rostyslav Vitovskyi popup.review Oleh Zelenchuk Description Пацієнти з ураженням основного стовбура лівої коронарної артерії (ОС ЛКА) характеризуються високим ризиком серцево-судинних ускладнень, що зумовлює необхідність реваскуляризації міокарда шляхом аортокоронарного шунтування (АКШ) або черезшкірного коронарного втручання (ЧКВ). Незважаючи на наявність клінічних рекомендацій, вибір оптимального методу лікування залишається дискутабельним, особливо у пацієнтів похилого віку. Дане дослідження спрямоване на покращення результатів лікування пацієнтів похилого віку зі стабільною ІХС і ураженням стовбура лівої коронарної артерії шляхом визначення найбільш ефективного підходу до реваскуляризації міокарда. У дослідження увійшло 200 пацієнтів віком від 60 до 75 років з ураженням основного стовбура лівої коронарної артерії, які потребували реваскуляризації за допомогою черезшкірних коронарних втручань чи аортокоронарного шунтування. У досліджені проводився ретроспективнй аналіз критеріїв вибору методу реваскуляризації з подальшим проспективним аналізом віддалених ускладнень і якості життя. Залежно від методу реваскуляризації міокарда усі пацієнти були розділені на дві групи: група А (n=150) – реваскуляризація міокарда шляхом стентування; група Б (n=50) – реваскуляризація шляхом аорто-коронарного шунтування. На першому етапі нами проведено аналіз клінічних особливостей пацієнтів літнього віку з ураженням основного стовбура лівої коронарної артерії, які 3 пройшли реваскуляризацію різними методами. Оцінювалися демографічні показники, супутні захворювання, лабораторні дані, результати інструментальних методів дослідження (ЕКГ, ЕхоКГ, коронарографія) та операційний ризик за шкалою EuroSCORE II. Середній вік пацієнтів у групі А становив 67 (63;71) років, а у групі Б – 65 (62;69) років. Чоловіки переважали в обох групах, причому їх частка складала 86,7% у групі А та 78,0% у групі Б. Найпоширенішими супутніми захворюваннями були артеріальна гіпертензія (70,7% у групі А та 82,0% у групі Б) та цукровий діабет (18,7% у групі А та 24,0% у групі Б). Функціональний клас серцевої недостатності за NYHA найчастіше відповідав III класу (48,0% у групі А та 46,0% у групі Б). Аналіз лабораторних показників продемонстрував, що рівні альбуміну, креатиніну та сечовини достовірно не відрізнялися між групами дослідження. Що стосується даних ЕхоКГ, то вони також підтверджують відносну однорідність груп дослідження. Зокрема, дослідні групи достовірно не відрізнялися між собою як щодо ФВ ЛШ (р=0,856), так і щодо частоти пацієнтів в обох групах з ФВ ЛШ нижче 40% (р=0,728). За даними коронарографії, що у пацієнтів групи А достовірно рідше на 34,0% (р=0,001) виявлялося ураження ПКА в порівнянні з групою Б. Більше того, у пацієнтів групи А достовірно частіше на 12% фіксувалося ураження 1 коронарної артерії разом з ОС ЛКА порівняно з групою Б і своєю чергою на 22,0% достовірно рідше ураження 3 коронарних артерій разом з ОС ЛКА порівняно з групою Б (р=0,006), що свідчить про більш комплексне ураження коронарних аретрій у групі Б в порівнянні з групою А. Що стосується локалізації ураження ОС ЛКА, то дослідні групи достовірно не відрізнялися між собою стосовно даного показника (р=0,984). На наступному етапі розглянуто особливості реваскуляризації основного стовбура лівої коронарної артерії (ЛКА) у пацієнтів групи А шляхом стентування та у пацієнтів групи Б шляхом аортокоронарного шунтування (АКШ), зокрема у літніх пацієнтів. Наведено аналіз застосованих методик, характеристик 4 використаних стентів, динаміки біохімічних та гемодинамічних показників, а також оцінку ефективності втручань на основі частоти MACCE. У групі А реваскуляризація ОС ЛКА проводилася з використанням стентів діаметром 3,5 (3,50;4,00) мм та середньою довжиною 23,5±8,94 мм. Додатково стентуванню піддавалися передня міжшлуночкова гілка (72,0% випадків), огинаюча гілка (42,0%) та права коронарна артерія (27,3%). Аналіз мінімального діаметру просвіту ЛКА після стентування засвідчив його збільшення на 47,4% (р=0,0011), а мінімальної площі просвіту – на 80,9% (р=0,0013). В 25,3% випадків при залишковому просвіті <8 мм2 проводилася додаткова ангіопластика, що сприяло подальшому збільшенню просвіту на 36,4% (р=0,0019). У 76,7% випадків у пацієнтів групи А застосовувалася предилятація, а у 80,7% – постдилятація. Біфуркаційне стентування виконувалося у 28,0% випадків, використовуючи методики Culotte (47,6%), Crush (45,2%) та Kissing (7,14%). У 4,0% випадків стентування супроводжувалося дисекцією коронарних артерій, а в 1,33% випадків застосовувалася екстракорпоральна мембранна оксигенація (ЕКМО) для підтримки гемодинаміки. Registration Date 2025-12-26 popup.nrat_date 2025-12-26 Close