Search academic texts

Information × Registration Number 0826U000678, PhD dissertation Status Доктор філософії Date popup.evolution o Title Imagination as a phenomenon of openness to others in the context of human rights protection: social cultural, gender and existential dimensions Author Nataliia A. Dresviannikova, popup.head Vitalii P. Zablotskyi popup.opponent Svitlana A. Krylova popup.opponent Olga V. Dobrodum popup.opponent Olha P. Kyvliuk popup.review Pavlo V. Horinov Description Дисертація присвячена аналізу феномену уяви в її гуманістичній відкритості до Іншого як фактору реального забезпечення і захисту прав людини. Актуальність дослідження полягає в тому, що розвиток цивілізації, науки, мистецтва й філософії в її різноманітних виявах в культурі базується на творчих процесах, які неможливі без уяви. Більше того, з розвитком штучного інтелекту ми все більше усвідомлюємо, що уява постає основою людського мислення й буття. Саме тому дослідження феномену уяви набувають дедалі більшої значущості. Творчі процеси складають основу мистецтва, де творець створює те, чого не існує, що має цінність для інших людей саме завдяки потенціалу уяви, у просторі якої народжується ідея. В науці всі методи і результати пізнання світу також значною мірою постають наслідком активності людської уяви, і, за великим рахунком, сама картина світу, яку ми будуємо, потребує насамперед розвинутої уяви. Відтак, уява – невід’ємна частина існування та самоусвідомлення людини. Саме вона дає можливість створювати основи матеріальної і духовної культури та виступає рушієм художньої й наукової творчості та процесу пізнання. Необхідність вивчення уяви як дивовижної здатності людини до перетворення і створення наративів, міфів і символів за допомогою образного мислення відкриває додаткові аспекти буття людини в часи війни та її спроможностей до сприйняття і перетворення реальності на гуманістичних засадах, що веде до справедливого миру, в якому права людини є органічними. Можливо, вже найближчим часом за допомогою уяви, спрямованої на співчуття і розуміння Іншого, відкриються додаткові можливості запобігання порушенню прав людини і спільнот. Війна в України загострила проблеми існування й світосприйняття, спричинила переоцінку цінностей і створила необхідність реформування не тільки правової сфери як поля взаємодії особистості і суспільства, а й підняла питання філософського характеру: якими є умови можливості змін у ставленні особистості до Іншого і до суспільства. Важливим результатом дослідження є осмислення відмінності понять забезпечення і захисту прав людини. Ці поняття є доволі близькими; принаймні їх виявлення у нашій свідомості показує, що феномени, які вони визначають, перетинаються. І все ж це нетотожні поняття. Забезпечення прав людини означає недопущення їх порушення самою логікою відносин між людьми у тій чи іншій спільноті. Тоді як захист прав людини припускає, що вони можуть бути порушеними чи вже порушені, людина ж, яка стала жертвою такого порушення, потребує підтримки й захисту – юридичного, морального й соціального, а людина, котра є суб’єктом, причиною порушення прав Іншого повинна бути покараною й одночасно має власне право на юридичний захист. При цьому концепт «реалізація прав людини» може об’єднувати поняття і забезпечення, і захисту прав людини. Важливо констатувати, що в багатьох контекстах терміни «правозахист» і «захист прав людини» можуть бути доволі близьким до інтегрального концепту – в силу постійних і системних порушень прав людини в сучасному світі. В дослідженні пропонується концепт гуманістичної уяви. Гуманістична уява – це уява, яка веде до консолідації з Іншим, а не маніпуляції або конфлікту з ним. Саме така уява здатна відкрити для нас життєвий світ іншої людини, це й дає можливість реально, а не формально забезпечити її права. Відкрита до Іншого гуманістична уява постає як місце перетину трьох векторів людського буття – смислу, свободи і співтворчості. Уява в цьому контексті постає не просто як функція свідомості, а як спосіб існування в світі, де кожна дія, думка й образ спрямовані на утвердження людяності. За допомогою компаративістського й герменевтичного методологічних підходів, ми можемо коректно проаналізувати осягнення уяви в її відкритості до Іншого, а також філософські концепції прав людини в історії філософії й сучасній філософії. Для дослідження впливу уяви на забезпечення прав людини були корисними методологічні здобутки гуманістичного психоаналізу – через осмислення біофільної орієнтації людини, що долає відчуження, і некрофільної, що його підсилює. При використанні методологічних стратегій метаантропології й соціальної метаантропології вдалося усвідомити метаморфози уяви у різних екзистенціальних вимірах буття людини, вийти на розуміння гуманістичної уяви. На цій основі ми можемо зрозуміти практичне застосування уяви у соціальному бутті людини, коли вона стає умовою можливості захисту прав людини. При поєднанні підходів метаантропології й гуманістичного психоаналізу було показано визрівання гуманістичної уяви в різних екзистенціальних вимірах буття людини – буденному граничному й метаграничному. В буденному вимірі буття, який породжується волею до самозбереження й продовження роду, людина не здатна системно використовувати уяву як спосіб ненасильницької взаємодії, уява направлена переважно на себе, виступаючи компенсацією невдоволеності умовами життя. Registration Date 2026-03-28 popup.nrat_date 2026-03-28 Close