Search academic texts

Information × Registration Number 0826U000924, PhD dissertation Status Доктор філософії Date popup.evolution o Title Humor in the Political Culture of Ukrainian Society under the Conditions of Russian Aggression Author Zlata Osipova, popup.head Iryna M. Hridina popup.opponent Nataliia M. Khoma popup.opponent Olena V. Karchevska popup.review Serhii P. Pakhomenko popup.review Anastasiia V. Trofymenko Description Дисертацію присвячено дослідженню гумору як структурно-функціональної складової політичної культури українського суспільства в умовах повномасштабної російської агресії. У роботі проаналізовано теоретико-методологічні засади вивчення політичного гумору, запропоновано типологію гумористичного дискурсу в українському політичному дискурсі, здійснено емпіричне дослідження використання гумору українськими політичними елітами в соціальних мережах, розглянуто гумор як форму некласичної (неконвенційної) політичної участі та політичного активізму. У процесі дослідження отримано результати, які засвідчують особистий внесок авторки та характеризують наукову новизну роботи. вперше: • запропоновано комплексну типологію гумористичного дискурсу в українському політичному просторі за трьома аналітичними осями; • емпірично досліджено ефективність гумористичного контенту українських політиків у мережі X.com із застосуванням методології Engagement Rate; • проаналізовано «Картонковий майдан» (липень 2025 р.) як унікальну форму гумористичного перформансу та некласичної (неконвенційної) політичної участі в умовах воєнного стану. удосконалено: • теоретичне розуміння функцій політичного гумору через виокремлення шести ключових функцій: ідентифікаційної, диференційної, культурної взаємодії, компенсаторної, опору режиму та стратегічної комунікації; • методологію дослідження політичного гумору в цифровому середовищі через поєднання кількісного аналізу показників залученості та якісного контент-аналізу. дістало подальший розвиток: • концепція карнавалізації М. Бахтіна в контексті аналізу сучасних протестних практик та цифрової політичної комунікації; • розуміння гумору як форми неконвенційної політичної участі та інструменту «м'якої сили» держави в умовах воєнного конфлікту; • концепція культури співучасті Г. Дженкінса в контексті переходу від доцифрових форм до сучасних мережевих практик мемотворчості. У першому розділі «Теоретико-методологічні засади дослідження гумору в політичній культурі» визначено основні категорії дослідження, систематизовано наукові підходи до вивчення політичного гумору та його функцій. Підрозділ 1.1. «Концептуальні підходи до вивчення гумору в політиці та політичній культурі» розглядає теоретичні підходи до осмислення взаємозв’язку гумору та політичної культури як взаємопов’язаних соціокультурних феноменів. Підрозділ 1.2. «Функції та типологія політичного гумору в сучасних наукових дослідженнях» містить узагальнення основних підходів до визначення функцій політичного гумору, представлених у зарубіжних і вітчизняних дослідженнях. У другому розділі «Гумористичний дискурс в українському політичному просторі» здійснено типологізацію гумору в українському політичному просторі та емпіричне дослідження його використання політичними елітами. Підрозділ 2.1. «Типологія гумористичного дискурсу: суб'єктний, функціонально-цільовий та медіаформатний виміри» представляє класифікацію гумористичного дискурсу за трьома аналітичними осями: суб’єктною, функціонально-цільовою та медіаформатною. Підрозділ 2.2. «Гумор у політичній комунікації та дипломатії: стратегії українських еліт у мережі X (Twitter) в умовах безпекових викликів» представляє результати емпіричного дослідження використання гумору українськими політиками на платформі X.com із застосуванням методології Engagement Rate. Виявлено, що у 8 з 10 випадків гумористичні твіти демонструють вищий показник залученості аудиторії. У третьому розділі «Гумор як структурно-функціональна складова політичної культури українського суспільства» досліджено еволюцію гумористичних практик та гумор як форму неконвенційної політичної участі. Підрозділ 3.1. «Еволюція гумористичних практик в політичній культурі українського суспільства» простежує історичну трансформацію політичного гумору від козацької доби до сучасності. Окрему увагу приділено переходу доцифрових форм політичного гумору та формуванню культури мемотворчості. Підрозділ 3.2. «Гумор як форма політичної участі в умовах воєнного стану (на прикладі акцій «Картонкового майдану») обґрунтовує, що «Картонковий майдан» є прикладом некласичної політичної участі, де гумор став основним засобом артикуляції громадської позиції в умовах воєнного стану. Ключові слова: політична культура, політичний гумор, політичний дискурс , політична участь, російсько-українська війна, політична комунікація, ідентичність, гібридна війна, цифрові медіа, громадська думка, перформанс, політичний активізм, акціонізм, російська агресія, політична маніпуляція. Registration Date 2026-04-08 popup.nrat_date 2026-04-08 Close