У статті висвітлюються питання криміналізації транснаціональних злочинних діянь, що вимагається міжнародно-правовими актами, у першу чергу Конвенцією ООН проти транснаціональної організованої злочинності від 15 листопада 2000 р. та протоколами до неї. Транснаціональна злочинність, яка ігнорує державні кордони й усі норми міжнародного права, викликає особливу занепокоєність в усьому світі. Боротьба з нею неможлива силами навіть крупних країн і вимагає спільних зусиль більшості держав. У статті зазначається, що більшість транснаціональних злочинів мають інтернаціональний (транснаціональний) характер, кримінально-правова заборона таких злочинів визначена в національному законодавстві, що
визначає головну складність співробітництва в боротьбі з ними. Транснаціональні злочини (тероризм, ядерний тероризм, бомбовий тероризм, захоплення заручників, наркобізнес, торгівля людьми, корупція, відмивання коштів, здобутих незаконним шляхом, кіберзлочини, морське піратство, захоплення повітряних суден, екоцид,
незаконне виготовлення і обіг вогнепальної зброї тощо) становлять групу особливо небезпечних, винних, шкідливих злочинів, за які передбачені суворі міри покарання, проте в національних законодавствах існують й розбіжності щодо їх криміналізації, визначення понять, міри покарання, екстрадиції, окремих структурних елементів тощо, що ускладнює розвиток співробітництва та взаємодії.
Article
Other
Попко В.В..
:
published. 2019-01-01;
Наукова бібліотека НУБіП України,
2119U000185
