Search academic texts

Information × Registration Number 2121U000962, Article popup.category Стаття Title popup.author Салагуб Л.І.Темірова Н.Р. popup.publication 01-01-2021 popup.source_user Донецький національний університет імені Василя Стуса popup.source https://r2.donnu.edu.ua/handle/123456789/3249 popup.publisher К: ТНУ імені В.І. Вернадського. Description Стаття у виданні Вчені записки ТНУ імені В.І. Вернадського. Серія: Історичні науки. Том 32 (71) № 1 2021, с. 175-179 Революційні події на українських теренах протягом 1917–1921 років стали поштовхом для звернення до витоків та перебігу державницьких процесів в Україні загалом та її Ліво- бережжя зокрема. Навіть більше воно набуло певного практичного виміру – ліквідація Геть- манщини розглядалася як історичний досвід в умовах згортання визвольних змагань у ХХ сто- літті. Протягом революційних і пореволюційних років було створено низку досліджень із політичної історії Гетьманщини ХVІІІ століття. Дослідницький інтерес становить спів- ставлення позицій істориків, які працювали у зламну добу та репрезентували різні світо- глядні підходи. Метою статті є визначення внеску українських дослідників революційного та пореволюційного поколінь у вивчення політичної історії Гетьманщини. Наукова новизна поля- гає в аналізі доробку щодо означеної теми, сформованого на хвилі революційного піднесення. Протягом 1917–1920-х років виокремилися три парадигми вивчення політичної історії Гетьманщини XVIII століття: українська національна, марксистсько-ленінська, держав- ницька діаспорна. Прихильники першої продовжили традицію вивчення політичних процесів Гетьманщини з україноцентричних позицій. Привернуто увагу до напрацювань М. Слабченка, М. Грушевського, М. Яворського, Й. Гермайзе, Д. Дорошенка, В. Липинського й інших істориків. Дослідники, які намагалися прийняти нову на той час марксистську методологію, критику- вали втрату гетьманської автономії, негативно оцінювали імперську агресію проти україн- ських земель, водночас звинувачували козацьку старшину в її зрадництві, багатстві, привілеях і погіршенні становища пересічних козаків і селян. Історики, які продовжили наукову діяль- ність в еміграції, репрезентували державницький підхід, пояснювали ліквідацію Гетьманщини слабкою політичною організацією української еліти, зокрема відсутністю спадкової влади. Палітра поглядів на процеси на Лівобережній Україні у ХVІІІ столітті відображала полі- тичний плюралізм на межі другого та третього десятиліть ХХ століття, який незабаром буде зведено нанівець. popup.nrat_date 2025-01-09 Close