Search academic texts

Information × Registration Number 2122U005117, Article popup.category Thesis Title popup.author popup.publication 01-01-2022 popup.source_user Сумський державний університет popup.source https://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/88059 popup.publisher Сумський державний університет Description Політика Української Центральної Ради (1917-1918 рр.) у сфері взаємодії та забезпечення прав національних меншостей стала яскравим спалахом та непересічним явищем державотворення української держави. Серед основних правових засад здійснення державної політики щодо представників національних меншостей вважають Закон про національно-персональну автономію від 22 січня 1918 р., що став першим у світовій практиці законом про надання прав національно-персональної автономії представникам нетитульної національності, згодом набув конституційного характеру, адже ввійшов окремою частиною до Конституції Української Народної Республіки у квітні 1918 р. Закон мав прогресивний характер і, на наш погляд, випереджав час. Представництво національних меншин за національною ознакою в політичних партіях та особливо в органах влади, як вищих, так і місцевих, стала запорукою паритетної участі в політичному житті як українського політикуму, так і меншостей. З іншого боку, такі політичні права, на відміну від культурно-освітньої сфери, не надаються навіть у сучасних реаліях. Імплементація Закону про національно-персональну автономію відзначалась такими чинниками. Зупинимось на науковій розвідці М. Лазаровича, який у цілому, підкреслює, що ухвалення Закону про національно-персональну автономію було першою у світовій практиці спробою не лише законодавчо забезпечити права національних меншин, але й ввести їх у загальні конституційні рамки держави. popup.nrat_date 2025-05-12 Close