Search academic texts

Information × Registration Number 2123U005504, Article popup.category Стаття Title popup.author Марушко Т. В.Онуфреїв О. В.Марушко Ю. В.Герман О. Б. popup.publication 08-05-2023 popup.source_user Національний медичний університет імені О. О. Богомольця popup.source http://ir.librarynmu.com/handle/123456789/7263 popup.publisher Здоров’я дитини Description Резюме.  Актуальність. Ювенільний ідіопатичний артрит (ЮІА) — одне з найпоширеніших дитячих рев матологічних захворювань. Центральне місце щодо проблеми ЮІА посідають питання лікування, від своєчас ності й адекватності якого залежить прогноз захворювання і фактично вся подальша доля дитини. Імуно біологічна терапія здатна індукувати стійку клініко-лабораторну ремісію, а також переривати подальше прогресування структурних змін, діючи на патогенетичну ланку розвитку ідіопатичного артриту. Але від сутність відповіді на терапію або зниження її ефективності залишається досить поширеною проблемою, і в багатьох випадках це може бути спричинено імуногенністю імунобіологічних препаратів, особливо у випадку застосування інгібіторів фактора некрозу пухлини. Мета: вивчити рівень антитіл до адалімумабу (АДА) в дітей з ювенільним ідіопатичним артритом на різних етапах лікування для аналізу імуногенності. Мате ріали та методи. Було вивчено й оцінено концентрацію антитіл до адалімумабу у 80 зразках сироватки крові хворих з ЮІА, проаналізовано ефективність лікування й несприятливі події в 56 пацієнтів з ЮІА на різних етапах терапії. У процесі проведення дослідження було сформовано дві групи. У першу групу увійшли 24 хворі, які в процесі лікування з немедикаментозних причин мали мінімум 6-місячну перерву у введенні АДА, під час якої лікування продовжувалось метотрексатом з періодичним введенням глюкокортикоїдів внутріш ньосуглобово. Визначення рівня антитіл до АДА проводилося перед перервою і через 1 місяць після відновлення введення препарату. Друга група, у яку увійшли 32 дитини, — це хворі, які в процесі лікування продовжували введення АДА без перерви. Активність хвороби вимірювали за допомогою JADAS-27. Наявність антитіл до АДА визначали методом імуноферментного аналізу. Результати. У процесі обстеження нами було виявлено, що в І групі до немедикаментозної відміни препарату у 10 із 24 зразків сироваток (42 %) був підвищений рі вень антитіл до АДА. При аналізі результатів рівня антитіл до АДА у хворих ІІ групи підвищений рівень був виявлений у 12 зразках, що становило 38 %. Провівши кореляційний аналіз, виявили прямі статистично зна чимі взаємозв’язки помірної сили між рівнем антитіл до АДА і показником запальної активності JADAS-27 (r Спірмена = 0,39; р < 0,05), а також між рівнем антитіл і тривалістю захворювання (r Спірмена = 0,32; р < 0,05). Висновки. Моніторинг рівня антитіл до АДА в сироватці крові є інформативним для правильної інтерпретації ефективності лікування й перебігу захворювання на фоні лікування даним імунобіологічним препаратом, оскільки може поліпшити розуміння доцільності продовження такого лікування, допомогти в аналізі розвитку імуногенності до АДА, розробці стратегії подальшої терапії і, як наслідок, вплинути на дов гостроковий результат лікування ЮІА popup.nrat_date 2025-03-24 Close