Інформація
Реєстраційний номер
0216U000342,
Назва роботи
Встановити нові фактори ризику і досліджити їх роль в стратифікації лікувальної тактики на різних етапах становлення множинної мієломи
Керівник роботи
Масляк Звенислава Володимирівна,
Дата реєстрації
29-01-2016
Організація виконавець
Державна установа "Інститут патології крові та трансфузійної медицини Національної академії медичних наук України"
Опис
Проведено обстеження у 94 пацієнтів на множинну мієлому (ММ) та 2 з гострою плазмобластною лейкемією (ГПЛ) віком від 32 до 77 років. У 59 осіб провели лікування інгібітором протеосом бортезомібом (Б) у вигляді монотерапії, в схемі VD або з цитостатичними препаратами, у 33 в першій лінії та у 26 - попередньо лікованих. Встановлено, що сумарна відповідь на лікування склала 86% незалежно лінії терапії,однак при застосуванні Б в першій лінії майже вдвічі частіше досягалась повна і дуже добра часткова відповідь, які є предикторам тривалого виживання. Імуномодулюючий препарат талідомід (Т) застосовано також у 37 хворих на ММ у комбінації з дексаметазоном, мелфаланом та преднізолоном або за модифікованою схемою СТD. Сумарна відповідь на Т була подібною, причому в першій лінії лікування вона була навіть вищою (96%), тоді як у групі резистентних або рецидиву після Т, сумарна відповідь виявилась нижчою порівняно аналогічною групою, що лікувалась Б: 75% проти 86%. Дослідження каріотипу проведено у 39 хворих на ММ та обидвох хворих на ГПЛ, цитогенетичні зміни виявлено у 47 % хворих, причому прогностично несприятливі хромосомні аберації склали третину всіх випадків. Прозапальні цитокіни TNF, IL-6, ІL-8 та проангіогенний фактор VEGF досліджено у 63 хворих. Встановлено взаємозв'язок рівня прозапальних цитокінів IL-6, TNF з тривалістю і попереднім лікуванням ММ. Виявлено тенденцію до підвищення концентрації IL-8 у резистентних до бортезомібу пацієнтів. Показано, що основний проангіогенний протеїн VEGF може використовуватись в якості незалежного маркера пухлинної прогресії, дослідження якого в динаміці дозволяє моніторувати відповідь на лікування. У 22 пацієнтів на ММ проведено аналіз асоціативних зв'язків між метаболічними розладами та порушеннями гемостазу для опрацювання прогностичних маркерів гемостазіологічних ускладнень.
Опис продукції
Хромосомні аберації є важливими чинниками прогнозу перебігу та відповіді на лікування при множинній мієломі. До несприятливих цитогенетичних змін належать транслокації t(4;14), t(14;16), t(11;14), а також del(13q), del(17p), гіподиплоїдія та комплексний каріотип. Гіпердиплоїдія з трисоміями непарних хромосом відносяться до прогностично сприятливих ознак. Нововведення базується на даних літератури та власному досвіді спостереження за 41хворим на ММ, у яких на різних етапах хвороби проводилось каріотипування та/або FISH. Всього цитогенетичні зміни виявлено у 48 % хворих, а прогностично несприятливі хромосомні аберації - у третини пацієнтів. Спектр виявлених класичним каріотипуванням та методом FISH аномалій був наступним: del(13)(q34), t(4;14)(p16;q32), del(13)(q14), t(14;16), t(11; 14), add(16q), -X, del(13), del(13q). Другою за частотою виявлення була зміна плоїдності плазматичних клітин, причому при ММ предикторами кращого прогнозу є трисомії непарних хромосом. У всіх пацієнтів з виявленими цитогенети