Пошук академічних текстів

Реєстраційний номер

0216U000342, 0113U003166 , Науково-дослідна робота

Назва роботи

Встановити нові фактори ризику і досліджити їх роль в стратифікації лікувальної тактики на різних етапах становлення множинної мієломи

Назва етапу роботи

Керівник роботи

Масляк Звенислава Володимирівна,

Дата реєстрації

29-01-2016

Організація виконавець

Державна установа "Інститут патології крові та трансфузійної медицини Національної академії медичних наук України"

Опис етапу

Проведено обстеження у 94 пацієнтів на множинну мієлому (ММ) та 2 з гострою плазмобластною лейкемією (ГПЛ) віком від 32 до 77 років. У 59 осіб провели лікування інгібітором протеосом бортезомібом (Б) у вигляді монотерапії, в схемі VD або з цитостатичними препаратами, у 33 в першій лінії та у 26 - попередньо лікованих. Встановлено, що сумарна відповідь на лікування склала 86% незалежно лінії терапії,однак при застосуванні Б в першій лінії майже вдвічі частіше досягалась повна і дуже добра часткова відповідь, які є предикторам тривалого виживання. Імуномодулюючий препарат талідомід (Т) застосовано також у 37 хворих на ММ у комбінації з дексаметазоном, мелфаланом та преднізолоном або за модифікованою схемою СТD. Сумарна відповідь на Т була подібною, причому в першій лінії лікування вона була навіть вищою (96%), тоді як у групі резистентних або рецидиву після Т, сумарна відповідь виявилась нижчою порівняно аналогічною групою, що лікувалась Б: 75% проти 86%. Дослідження каріотипу проведено у 39 хворих на ММ та обидвох хворих на ГПЛ, цитогенетичні зміни виявлено у 47 % хворих, причому прогностично несприятливі хромосомні аберації склали третину всіх випадків. Прозапальні цитокіни TNF, IL-6, ІL-8 та проангіогенний фактор VEGF досліджено у 63 хворих. Встановлено взаємозв'язок рівня прозапальних цитокінів IL-6, TNF з тривалістю і попереднім лікуванням ММ. Виявлено тенденцію до підвищення концентрації IL-8 у резистентних до бортезомібу пацієнтів. Показано, що основний проангіогенний протеїн VEGF може використовуватись в якості незалежного маркера пухлинної прогресії, дослідження якого в динаміці дозволяє моніторувати відповідь на лікування. У 22 пацієнтів на ММ проведено аналіз асоціативних зв'язків між метаболічними розладами та порушеннями гемостазу для опрацювання прогностичних маркерів гемостазіологічних ускладнень.

Опис продукції

Хромосомні аберації є важливими чинниками прогнозу перебігу та відповіді на лікування при множинній мієломі. До несприятливих цитогенетичних змін належать транслокації t(4;14), t(14;16), t(11;14), а також del(13q), del(17p), гіподиплоїдія та комплексний каріотип. Гіпердиплоїдія з трисоміями непарних хромосом відносяться до прогностично сприятливих ознак. Нововведення базується на даних літератури та власному досвіді спостереження за 41хворим на ММ, у яких на різних етапах хвороби проводилось каріотипування та/або FISH. Всього цитогенетичні зміни виявлено у 48 % хворих, а прогностично несприятливі хромосомні аберації - у третини пацієнтів. Спектр виявлених класичним каріотипуванням та методом FISH аномалій був наступним: del(13)(q34), t(4;14)(p16;q32), del(13)(q14), t(14;16), t(11; 14), add(16q), -X, del(13), del(13q). Другою за частотою виявлення була зміна плоїдності плазматичних клітин, причому при ММ предикторами кращого прогнозу є трисомії непарних хромосом. У всіх пацієнтів з виявленими цитогенети

Автори роботи

Виговська Ольга Ярославівна
Виговська Ярослава Іллівна
Гуменний Олександр Дмитрович
Даниш Ольга Йосипівна
Дзісь Іван Євгенович
Зозуля Тетяна Омелянівна
Лещук Остап Васильович
Лук'янова Анна Сергіївна
Лукавецький Лесь Миронович
Мельник Марія Іллярівна
Пеленьо Наталія Володимирівна
Сусіда Христина Романівна
Цяпка Орест Миколайович

Додано в НРАТ

2020-04-02