Реєстраційний номер
0521U101838, Докторська дисертація
На здобуття
Доктор архітектури
Дата захисту
23-09-2021
Статус
Захищена
Назва роботи
Генезис архітектури Києва першої половини XХ століття у світовому контексті
Здобувач
Марковський Андрій Ігорович, к.арх.
Керівник Товбич Валерій Васильович
Консультант Товбич Валерій Васильович
Опонент Черкес Богдан Степанович
Опонент Абизов Вадим Адільєвич
Опонент Соколюк Людмила Данилівна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Київський національний університет будівництва і архітектури
Опис
Дисертаційне дослідження послідовно аналізує ітерації в архітектурно-мистецькому полі Києва в залежності від соціо-політичних, культурних, економічних, технологічних та інших чинників, що мали безпосередній вплив на означену генезу. Креаторський поступ у місті подається як частина глобальних загальносвітових зрушень з виявленням унікальних особливостей та міжнародних паралелей і тотожностей у відповідних трансформаціях.
Дослідження є інтердисциплінарним та розгорнуте на перетині полів архітектури, мистецтвознавства та культурології, з залученням відповідних джерел, методів та понятійного апарату від кожного з них.
Генеза київської архітектури досліджується навколо трьох межових моментів, «криз», що ознаменували собою різку зміну вектору розвитку. Поетапно розглядаються перехід від історично-еклектичних ремінісценцій та Ар Нуво до авангарду; від конструктивізму та раціоналізму до радянської неокласики; від так званого сталінського ампіру до радянського архітектурного модернізму та функціоналізму. Дослідження передусім зосереджено саме на цих межових моментах, їх ролі, значенні та наслідках в архітектурі, мистецтві та культурі доби.
Окрім внутрішньомистецьких чинників проявлений вплив бекґраунду, що за гіпотезою роботи і визначає означені моменти переломів. На кожному з етапів проаналізовані ітерації впливу народних традицій, українського бароко та українського архітектурного модерну. Акцентовані маркери локальної культурної та національної самоідентифікації.
Уточнено поняття «естетики» в архітектурі стосовно понятть «традиційної» та «академічної» архітектури; проявлені «живі» та «винайдені» традиції в архітектурно-мистецькому полі періоду.
На перетині архітектури та мистецтва проаналізовано вітчизняну монументальну пропаганду 1910-1960-х років, її формування та трансформації в залежності від означених переходів.
Активне використання першоджерел та архівних матеріалів спрямоване на створення незаангажованої, науково-виваженої системи координат, переозначення раніше відомого фактажу з точки зору парадигм сучасного українського архітектурознавства, мистецтвознавства та культурології. Важливою складовою дослідження є залучення маловідомих та невідомих архівних матеріалів, що знаходяться в обмеженому доступі, задля заповнення існуючих лакун.
В роботі вперше поетапно та послідовно розглянуті всі три перехідні періоди київської архітектури першої половини ХХ століття. Означений міжнародний контекст не лише в порівнянні Києву з закордонним досвідом, а й міжнародної ситуації – з вітчизняними здобутками.
Дата реєстрації
2021-09-29
Додано/оновлено в НРАТ
2021-09-29 / 2026-07-01