Пошук академічних текстів

Реєстраційний номер

0524U000137, Докторська дисертація

Назва роботи

Наукові основи біологізації технологій вирощування зернобобових культур в умовах Лісостепу правобережного

Здобувач

Дідур Ігор Миколайович, Кандидат сільськогосподарських наук

Опонент Бахмат Олег Миколайович
Опонент Камінський Віктор Францевич
Опонент Лихочвор Володимир Володимирович

На здобуття

Доктор сільськогосподарських наук, 06.01.09, Рослинництво

Дата захисту

10-05-2024

Опис

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора сільськогосподарських наук за спеціальністю 06.01.09 «Рослинництво». – Вінницький національний аграрний університет, ЗВО Подільський державний університет, м. Кам’янець-Подільський, 2024. У дисертаційній роботі висвітлено результати досліджень з розробки, удосконалення та агроекологічного обґрунтування елементів біологізованих технологій вирощування зернобобових культур, зокрема сої та гороху в умовах Лісостепової зони України. Виявлено закономірності формування біометричних показників, ростових і продукційних процесів рослин досліджуваних культур, формування ними врожайності та якості продукції за поєднання невисоких доз мінеральних добрив з використанням грунтових та ендофітних груп мікроорганізмів за проведення обробки насіннєвого матеріалу і позакореневих підживлень посівів в основні фази росту та розвитку рослин. Проведено експериментальні дослідження з сортами культур вітчизняної і зарубіжної селекції з високим потенціалом урожайності, встановлено оптимальні параметри живлення рослин за елементів біологізованих технологій вирощування, що забезпечило формування вищої потенційної продуктивності і підвищення економічної та енергетичної ефективності вирощування. Наші дослідження показали, що гідротермічні умови та досліджувані фактори суттєво впливають на тривалість вегетаційного періоду рослин сої. Таким чином у середньому за роки досліджень найдовший період вегетації (118 діб) формувався на варіантах досліду, де проводили інокуляцію насіння препаратом Біоінокулянт БТУ (2 л/т) у поєднанні з позакореневими підживленнями органо-мінеральним добривом Хелпрост соя (2,5 л/га). На варіантах, де проводилась інокуляція насіння вегетація рослин сої тривала на 3-5 діб довше, порівняно з контрольним варіантом. Позакореневі підживлення подовжували вегетаційний період рослин сої, у розрізі дослідних варіантів на 4-5 діб. Крім того, бактеріальні препарати за обробки насіння та позакореневі підживлення суттєво впливали на висоту рослин, фотосинтетичну, симбіотичну і зернову продуктивність сої. Так у середньому за роки досліджень найбільш продуктивним поєднанням технологічних прийомів було обробка насіння інокулянтом Біоінокулянт БТУ (2,0 л/т) та проведення двох позакореневих підживлень органо-мінеральним добривом Хелпрост соя (2,5 л/га), при цьому висота рослин становила 78,3±7,4 см, тоді як на контролі лише 65,0±7,2 см, показники приросту висоти рослин на даному варіанті складали 7,2 см. Дослідженнями встановлено, що дана модель технології вирощування сої забезпечила формування найвищої у досліді фотосинтетичної продуктивності посівів при цьому площа листкової поверхні досягала рівня 42,1±6,8 тис. м2/га, що перевищувало контроль на 11,0 тис. м2/га, фотосинтетичний потенціал становив 3,218 млн м2×діб/га, а чиста продуктивності фотосинтезу знаходились на рівні 1,07-7,68 г/м2 за добу. На основі розрахунку економічної оцінки досліджуваних технологій вирощування сої та гороху встановлено високу ефективність застосування біологічних факторів. Зокрема поєднання біологічного добрива Граундфікс 5 л/га та обробки насіння перед сівбою мікоризоутворюючим препаратом Мікофренд (1,5 л/га) на фоні мінерального удобрення N45Р45К45 забезпечило рівень рентабельності 125,0 %, а модель технології вирощування сої, яка передбачала обробку насіння препаратом Біоінокулянт БТУ (2 л/т) та два позакореневих підживлень органо-мінеральним добривом Хелпрост соя (2,5 л/га) у фази 3-й трійчастий листок та бутонізації забезпечила одержання найвищого енергетичного коефіцієнту посіву 3,0. Сумісна обробка насіння препаратами Андеріз (2,0 л/т) і Мікофренд (1,5 л/т) та проведення двох позакореневих підживлень у фази бутонізації та зелених бобів комплексним добривом на основі гумату калію Гуміфренд (1,0 л/га) на фоні мінерального удобрення N30Р60К60 забезпечило формування максимального рівеня рентабельності 108,3 % і 126,2 % у сортів гороху Девіз і Царевич.