Пошук академічних текстів

Реєстраційний номер

0824U001697, Дисертація доктора філософії

Назва роботи

Особливості процесів репарації ускладнених ран м’яких тканин в умовах локальних та системних чинників

Здобувач

Літвінова Ольга Борисівна,

Керівник Павлов Сергій Борисович
Опонент Шейко Віталій Ілліч
Опонент Ткач Геннадій Федорович
Опонент Клименко Микола Олексійович
Рецензент Комісова Тетяна Євгенівна

На здобуття

Доктор філософії, 091, Біологія

Дата захисту

17-03-2023

Опис

У дисертаційній роботі представлені теоретичні узагальнення та нове вирішення наукового завдання, яке стосується фізіологічних та морфологічних особливостей процесів загоєння ускладнених ран м’яких тканин у щурів за умов дії на організм локальних та системних чинників. Експеримент проведено на 108 щурах і включало створення моделей ран, гістологічні та імуноферментні лабораторні дослідження у процесі загоєння. В якості локального фактору, що ускладнював репарацію ушкоджень м’яких тканин, було обрано сторонні тіла у вигляді фрагментів двох видів форменого одягу військовослужбовців Збройних Сил України. Системним чинником, на тлі якого проходило загоєння ран шкіри у тварин, стала хронічна хвороба нирок. Актуальність обраних моделей ушкоджень обумовлена розповсюдженістю виникнення хронічних ран під впливом різних факторів у людей та обмеженим колом знань щодо механізмів розвитку даних патологічних станів. При дослідженні впливу текстильних сторонніх тіл на репаративні процеси ушкоджень м’яких тканин у щурів в експериментальній групі 1 (ЕГ1) в рану було імплантовано фрагменти текстилю зі 100% бавовни, в експериментальній групі 2 (ЕГ2) – зі складом 65% бавовни і 35% поліестеру, в контрольній групі розріз м’яких тканин ушивали без імплантації. Встановлено, що продукція прозапальних інтерлейкінів IL-1β і IL-6 була вищою в групах щурів з імплантованими текстильними сторонніми тілами в усі терміни експерименту. Найбільшу різницю між експериментальними і контрольною групою у концентрації IL-1β зареєстровано через 30 днів: у 2,36 раза та 1,92 раза, IL-6 – через 60 днів: у 2,92 та у 2,35 раза в ЕГ1 та в ЕГ2 відповідно (Р < 0,05). Динаміка вивільнення IL-1β була схожою в усіх групах із максимальною концентрацією його на 15-й день, IL-6 – на 15-й день в групах контролю та ЕГ2, на 30-й день в групі ЕГ1. Такі зміни можуть свідчити про надлишкову відповідь системи регуляції запальних процесів при репарації ушкоджень, ускладнених текстильними сторонніми тілами. Виявлено ознаки порушень у продукції протизапальних інтерлейкінів в ЕГ1 та ЕГ2 протягом експерименту. Концентрація протизапальних інтерлейкінів був значно нижчою на 15-й день експерименту: IL-4 - у 2,67 раза та в 1,75 раза, IL-10 - в 1,14 раза та в 1,42 раза для ЕГ1 та ЕГ2 відповідно (Р < 0,05). В ЕГ2 через 60 днів вони перевищували значення у контрольній групі: IL-4 - в 1,63 раза, IL-10 - в 1,38 раза (Р < 0,05). Такі особливості динаміки протизапальних інтерлейкінів в експериментальних групах можуть бути пов’язані із пригніченням компенсаторних процесів на ранніх строках загоєння і посиленням – на пізніх, що більше було виражено в ЕГ2. Про пригнічення системи регуляції репараційних процесів у щурів з імплантованими текстильними сторонніми тілами може свідчити знижений вміст факторів росту на 15-й день порівняно із контрольною групою, де в цей термін зареєстровано найвищі концентрації bFGF та VEGF. Значне підвищення bFGF в експериментальних групах встановили на 60-й день: в 1,48 раза та 2,29 раза для відповідно для ЕГ1 та ЕГ2 (Р < 0,05). Динаміка концентрації VEGF у тварин з ускладненими ранами протягом експерименту не зазнавала значних змін. Однак вона також зберігалась вищою, ніж у контрольній групі на 60-й день: в 1,22 та 1,29 раза в ЕГ1 та ЕГ2 відповідно (Р < 0,05). Збільшену концентрацію факторів росту наприкінці експерименту ми пов’язуємо з продовженням перебігу репараційних процесів. Порушення механізмів регуляції в експериментальних групах відображались на тканинному рівні. Гістологічний аналіз м’яких тканин в області стороннього тіла показав ознаки вираженого запалення у вигляді дифузної та осередкової лейкоцитарної інфільтрації, скупчень макрофагів та гігантських клітин сторонніх тіл. Кількість поліморфноядерних лейкоцитів в експериментальних групах в усі строки перевищувала значення у контрольній групі, найбільше через 60 днів – у 9,61 раза та 5,07 раза для ЕГ1 та ЕГ2 відповідно (Р <0,05). Вірогідно через інтенсивне запалення і порушення продукції факторів росту спостерігали зрушення у строках утворення і дозрівання грануляційної тканини. Через 60 днів кількість фібробластів була вищою у 20,6 раза та 22,5 раза, кількість новоутворених судин - у 19,6 раза та 16,6 раза для ЕГ1 та ЕГ2 відповідно порівняно із контрольною групою (Р <0,05). Кількість колагенових волокон, заповнюючих ранову ділянку, на всіх термінах була меншою в експериментальних групах. Ознаки запальних процесів були більш вираженими у групі щурів із імплантованими фрагментами текстилю зі 100% бавовни. Концентрації прозапальних інтерлейкінів у тварин експериментальних груп найбільше відрізнялись на 60-й день: IL-1β в ЕГ1 був вищим, ніж в ЕГ2, у 1,50 раза, IL-6 – в 1,24 раза (Р < 0,05). Концентрація протизапальних інтерлейкінів навпаки була більшою переважно в ЕГ2: IL-4 через 60 днів в 1,74 раза, IL-10 через 30 днів в 1,34 раза порівняно із ЕГ2 (Р < 0,05).