Registration Number
0405U002451, Candidate dissertation
Status
к.і.н.
Date
27-05-2005
popup.evolution
.
Title
Ukrainian-German relations in the 1990s.
Author
Soloshenko Viktoriya Vitalievna,
popup.head Korol Viktor Yuhimovich
popup.opponent Курдяченко Андрій Іванович
popup.opponent Папенко Наталія Степанівна
popup.rada
Southslavonic Institute Kyivskiy Slavistychniy University
Description
Дисертація присвячена проблемі українсько-німецьких відносин у 90-х роках XX століття. Висвітлюється становлення та розвиток політичних, торговельно-економічних, науково-технічних та гуманітарних відносин між Україною та Німеччиною. Розглянуто основні напрями співробітництва. Показано, що ФРН як і Україна була зацікавлена у розширенні обопільних зв'язків у всіх сферах. Українсько-німецькі політичні відносини спиралися на ту базу взаємин міст і регіонів, які існували ще за часів існування СРСР. Бонн був першим представником Заходу, який у 1989 р. відкрив своє Генеральне консульство у Києві. Відмічено, що ФРН однією з перших серед країн "великої сімки" - вже 26 грудня 1991 р. - визнала незалежність України. 17 січня 1992р. між двома державами були встановлені дипломатичні відносини. Однак, стосунки Німеччини з незалежною Україною у перші півтора роки не можна назвати інтенсивними і динамічними. Це пояснюється тим, що ФРН певний час розглядала формування відносин з СНД, у тому числі і з Україною через відносини з Москвою. У 1993 р. між Україною і Німеччиною було підписане широке коло важливих угод, відбувся обмін візитами високих урядових та парламентських делегацій, що свідчило про суттєві зрушення у відносинах між обома країнами. Визначено певні проблеми економічного характеру, які гальмували розвиток українсько-німецького співробітництва. Проаналізовано помітні позитивні зрушення у ставленні ФРН до незалежної України, які вилилися у формування нових політико-правових відносин, які сприяли розвитку торговельно-економічного співробітництва. Питання економічної співпраці постійно знаходилися у центрі уваги міжурядової українсько-німецької Ради з питань співробітництва. Німецькі банки відкривали київські філії, фірми створювали представництва в Києві та інших містах України. Становлення торговельно-економічних зв'язків між обома країнами відбувалося у складних умовах стагнації внутрішньої кон'юнктури в Німеччині та економічно нестабільного господарства України. Налагодження ефективних комерційних і виробничих зв'язків між фірмами і установами, підприємствами і підприємцями мало велике значення для співробітництва. Проаналізовано активне встановлення безпосередніх ділових стосунків інститутів і підрозділів Академії наук України з відповідними установами ФРН. Німецька служба академічного обміну надавала стипендії українським студентам та науковцям. Велику роль у розширенні культурного співробітництва відіграв німецький культурний центр Гете-інститут (м. Київ), німецькі фонди і об'єднання німців України. Вирішення потребувала проблема осіб німецького походження, які проживають в Україні. Невирішеним залишалося питання реституції культурних цінностей, вивезених з обох країн в роки Другої світової війни. Плідною для України була співпраця з науковими установами та організаціями ФРН з питань мінімізації наслідків аварії на ЧАЕС та в галузі ядерної і радіаційної безпеки. Важко переоцінити вагу і значення тієї допомоги, яку було надано Україні Німеччиною у зв'язку з аварією на ЧАЕС. Українсько-німецьке співробітництво у гуманітарній сфері охоплювало всі сторони життя двох народів. У процесі розвитку воно удосконалювалося, набувало нового змісту, проявлялося в нових формах. Досліджується активний розвиток науково-технічного та гуманітарного співробітництва, яке сприяло подоланню стереотипів минулого. Ключові слова: Україна, Німеччина, політика, економіка, науково-технічне та гуманітарне співробітництво, договірно-правова база, привілейоване партнерство.
Registration Date
2005-06-16
popup.nrat_date
2020-04-04 / 2026-06-30
