Registration Number
0820U100258, PhD dissertation
Status
Доктор філософії
Date
17-09-2020
popup.evolution
.
Title
Diagnostic value of the study of markers of endothelial dysfunction and proinflammatory chemokines in patients with diabetic retinopathy and type 2 diabetes
Author
Pylypenko Liudmyla ,
popup.head Serdiuk Valerii M.
popup.opponent Mogileyvskyy Sergey Yu.
popup.opponent Hudz Andrii Stepanovych
popup.review Mamchur Vitaly Yosypovych
popup.review Sakovych Vasylii Mykytovych
popup.rada
State institution "Dnipropetrovsk Medical Academy of the Ministry of Health of Ukraine"
Description
Дисертація присвячена вирішенню актуальної задачі сучасної офтальмології – підвищенню ефективності діагностики діабетичної ретинопатії при цукровому діабеті 2 типу шляхом дослідження маркерів ендотеліальної адгезивної дисфункції і прозапальних хемокінів IL-8, PAI-1 і VCAM-1.
Особлива увага приділяється розвитку діабетичної ретинопатії (ДР) – мікроангіопатії судин сітківки ока при ЦД, що в термінальній стадії призводить до повної втрати зору (сліпоти), вражає більше 1/3 всіх хворих із ЦД і є основною причиною втрати зору серед осіб працездатного віку (IDF, Міжнародна діабетична федерація, 2018). Серед хворих на ЦД ІІ типу приблизно через 20 років майже у кожного (95 %) виникають значні офтальмологічні ускладнення, які призводять до інвалідності та сліпоти (IDF, 2018).
Вперше встановлена діагностична цінність та інформативність визначення маркерів ендотеліальної адгезивної дисфункції і прозапальних хемокінів в оцінці прогресу ДР на тлі метаболічного синдрому та ЦД 2 типу, яка склала 72,7-76,5 % в залежності від набору змінних математичної моделі при достатньому рівні статистичної значимості (р=0,030 – р=0,005).
У хворих з ДР вперше виявлена статистично значима негативна кореляція рівня циркулюючого IL-8 і віку пацієнтів (p=0,03), високо достовірна (p<0,001) зворотна залежність між PAI-1 і віком хворих, високо достовірна (p=0,001) нелінійна негативна кореляція між активністю PAI-1 і тривалістю ЦД 2 типу від моменту його верифікації, достовірна (p=0,005) помірно негативна кореляція активності PAI-1 і рівня HbA1С, достовірна (p=0,001) позитивна кореляція активності PAI-1 і IL-8, негативна кореляція VCAM-1 і IL-8 (р=0,010), зворотна лінійна залежність концентрації фібриногену та активності PAI-1 (p=0,005) і пряма – з вмістом VCAM-1 (p=0,01).
Уточнено наукові дані про фактори ризику прогресування ДР, що виявляються для непроліферативній стадії (НПДР) достовірним модифікуючим впливом віку пацієнтів (більше 60-ти років) (р=0,035), тривалістю діабету (понад 10 років) (р=0,001) і призначенням інсулінотерапії (р<0,001) – на рівень VCAM-1; для препроліферативною стадії ДР достовірним модифікуючим впливом ступеня компенсації вуглеводного обміну – на вміст ТГ (р=0,018), а для проліферативної діабетичної ретинопатії (ПДР) достовірним модифікуючим впливом ступеня компенсації вуглеводного обміну (р<0,01) і виду лікування діабету (інсулінотерапія) – на рівень холестерину ліпопротеїдів низької щільності (ХС ЛПНЩ) (р<0,001); віку хворих (р<0,01), рівня компенсації вуглеводного обміну (р=0,001) і виду гіпоглікемічної терапії (інсулінотерапія) (р<0,001) – на концентрацію фібриногену в крові. Доповнені наукові дані дослідження VADT щодо ролі фібриногену в прогресуванні ДР на підставі регресійного аналізу виявлено достовірна (p=0,03) позитивна нелінійна кореляція рівня фібриногену з тривалістю захворювання у пацієнтів з ДР, особливо протягом перших 10-ти років від верифікації ЦД 2 типу.
Практичне значення отриманих результатів. За допомогою регресійного і дискримінантного аналізів запропоновано математичні моделі оцінки ризику ДР у хворих на ЦД 2 типу з метаболічним синдромом. Визначена найбільша значимість визначення змісту VCAM-1 в крові на НПДР і активності PAI- на всіх стадіях ДР. Застосування математичної моделі оцінки прогресування ДР з урахуванням визначення в крові циркулюючого IL-8, вмісту VCAM-1 і активності PAI-1 дає можливість спрогнозувати стабілізацію розвитку ДР у 2/3 випадків (77,4 % них в 73,52 % випадків на I стадії ДР і в 82,4 % випадків на II стадії ДР).
Розроблено рекомендації по оцінці ризику прогресування ДР у пацієнтів з ЦД 2 типу та метаболічним синдромом шляхом визначення вмісту циркулюючого IL-8 незалежно від стадії ДР, концентрації фібриногену в крові при ПДР з урахуванням віку пацієнтів, тривалості ЦД 2 типу діабету, ступеня декомпенсації вуглеводного обміну і виду цукрознижувальної терапії, активності PAI-1 з урахуванням віку пацієнтів (до 60-ти років), тривалості діабету (до 10-ти років), при субкомпенсації вуглеводного обміну, а також вмісту VCAM-1 на НПДР з урахуванням віку пацієнтів (більше 60-ти років), тривалості діабету (понад 10-ти років) і факту застосування інсулінотерапії при лікуванні ЦД 2 типу.
Враховуючи викладене, важливим є подальше підвищення ефективності діагностики діабетичної ретинопатії на фоні цукрового діабету 2 типу при метаболічному синдромі шляхом дослідження маркерів ендотеліальної адгезивної дисфункції і прозапальних хемокінів IL-8, PAI-1 і VCAM-1.
Registration Date
2020-10-15
popup.nrat_date
2021-03-17 / 2026-06-30
