Search academic texts

Registration Number

0821U101120, PhD dissertation

Title

Compassionate release in the criminal law of Ukraine

Author

Polishchuk Nazariji , Доктор філософії

popup.head Burda Stepan Yaroslavovych
popup.opponent Marin О. K.
popup.opponent Shablystyi Volodymyr Viktorovych
popup.review Dolynska Maria Stepanivna
popup.review Sozanskyy Taras Ivanovych

Status

Доктор філософії, 081, Право. Право

Date

27-05-2021

Description

Дисертація присвячена комплексному науковому дослідженню наукової проблеми звільнення від покарання за хворобою у кримінальному праві України. Робота складається з трьох розділів. Дисертація є першим дослідженням в українській кримінально-правовій доктрині, у якому звільнення від покарання у зв’язку з тяжкою соматичною хворобою та у зв’язку з психічною хворобою досліджується комплексно та охоплює усі стадії виникнення та виявлення захворювання в кримінально-правовому сенсі звільнення від покарання за хворобою. Наукова новизна праці полягає в тому, що в роботі вперше: виявлено особливості впливу попереднього законодавчого досвіду, на нормативну конструкцію дослідженої підстави звільнення від покарання, а саме досліджено та визначено, з яких норм в історичному аспекті сформована норма передбачена в ст. 84 КК України; проведено порівняння норм кримінального права, що передбачають звільнення від покарання у зв’язку з іншою тяжкою хворобою та звільненням військовослужбовців у зв’язку з непридатністю їх до військової служби за станом здоров’я, в результаті чого виявлено непослідовність норм та не виправдано привілейоване становище військовослужбовців у порівнянні з цивільними хворими засудженими, що дозволило запропонувати шляхи вирішення даної проблеми, а саме застосовувати звільнення військовослужбовців від покарання, що передбачене в ч. 3 у випадках вчинення ними кримінального правопорушення, збиток від якого є елементом військових злочинів та встановлення диференційованого підходу, шляхом визначення тяжкості вчинення кримінального правопорушення; визначено особливості звільнення від покарання у зв’язку з психічним розладом, доведено, що час настання психічного розладу може тягнути за собою різні кримінально-правові наслідки, при цьому що час настання іншої тяжкої хвороби не має кримінально-правового значення; запропоновано новий різновид умовного звільнення від відбування покарання осіб, хворих на іншу тяжку хворобу, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та їх характеристики з місць відбування покарання і згоди добровільно пройти курс лікування; запропоновано шляхи вдосконалення кримінального законодавства в частині залучення особи до подальшого відбування покарання у випадку її одужання, а саме визначено коло органів, які зобов’язані повідомити про одужання звільненої від покарання особи, запропоновано механізм взаємодії державних органів та установ по здійсненню контролю за особами звільненими у зв’язку з хворобою, аргументовано необхідність закріплення в кримінальному законі норми про обов’язок звільненої особи встати на облік у відповідному до захворювання профільному органі охорони здоров’я; запропоновано обмеження, які доцільно передбачити при повторному звільненні особи від покарання у зв’язку з хворобою, серед яких, заборона на повторне звільнення від покарання у зв’язку з хворобою особи, яка раніше вчиняла тяжкий або особливо тяжкий злочин і знову вчинила один із вказаних злочинів, якщо судимість за раніше вчинені злочини не погашена в установленому законом порядку. Вчинені тяжкі або особливо тяжкі злочини не повинні належати до злочинів проти життя та здоров’я особи, щодо яких пропонується взагалі не застосовувати інститут звільнення від покарання у зв'язку з хворобою. Розроблені у дисертації рекомендації використовуватимуться в освітньому процесі та практичній діяльності підрозділів Національної поліції України, про що свідчать відповідні акти впровадження. Актуальність наукового дослідження полягає у тому, що нормативне закріплення в кримінальному законодавстві та реалізація в практичній діяльності звільнення від покарання становлять важливий аспект кримінальної політики, оскільки диференціація покарання передбачає не тільки пеналізацію, у міру збільшення суспільної небезпеки, а й пом'якшення або повне звільнення від покарання, в залежності від досягнення встановлених в КК України цілей покарання. Важливим і необхідним є не тільки застосування репресивних заходів, а й виділення із загального числа засуджених осіб, щодо яких покарання не тільки не може забезпечити превентивний ефект, але і може послужити підставою серйозної загрози для їх життя і здоров'я.