Пошук академічних текстів

Реєстраційний номер

0821U101120, Дисертація доктора філософії

Назва роботи

Звільнення від покарання за хворобою у кримінальному праві України.

Здобувач

Поліщук Назарій Ігорович, Доктор філософії

Керівник Бурда Степан Ярославович
Опонент Марін Олександр Костянтинович
Опонент Шаблистий Володимир Вікторович
Рецензент Долинська Марія Степанівна
Рецензент Созанський Тарас Іванович

На здобуття

Доктор філософії, 081, Право. Право

Дата захисту

27-05-2021

Опис

Дисертація присвячена комплексному науковому дослідженню наукової проблеми звільнення від покарання за хворобою у кримінальному праві України. Робота складається з трьох розділів. Дисертація є першим дослідженням в українській кримінально-правовій доктрині, у якому звільнення від покарання у зв’язку з тяжкою соматичною хворобою та у зв’язку з психічною хворобою досліджується комплексно та охоплює усі стадії виникнення та виявлення захворювання в кримінально-правовому сенсі звільнення від покарання за хворобою. Наукова новизна праці полягає в тому, що в роботі вперше: виявлено особливості впливу попереднього законодавчого досвіду, на нормативну конструкцію дослідженої підстави звільнення від покарання, а саме досліджено та визначено, з яких норм в історичному аспекті сформована норма передбачена в ст. 84 КК України; проведено порівняння норм кримінального права, що передбачають звільнення від покарання у зв’язку з іншою тяжкою хворобою та звільненням військовослужбовців у зв’язку з непридатністю їх до військової служби за станом здоров’я, в результаті чого виявлено непослідовність норм та не виправдано привілейоване становище військовослужбовців у порівнянні з цивільними хворими засудженими, що дозволило запропонувати шляхи вирішення даної проблеми, а саме застосовувати звільнення військовослужбовців від покарання, що передбачене в ч. 3 у випадках вчинення ними кримінального правопорушення, збиток від якого є елементом військових злочинів та встановлення диференційованого підходу, шляхом визначення тяжкості вчинення кримінального правопорушення; визначено особливості звільнення від покарання у зв’язку з психічним розладом, доведено, що час настання психічного розладу може тягнути за собою різні кримінально-правові наслідки, при цьому що час настання іншої тяжкої хвороби не має кримінально-правового значення; запропоновано новий різновид умовного звільнення від відбування покарання осіб, хворих на іншу тяжку хворобу, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та їх характеристики з місць відбування покарання і згоди добровільно пройти курс лікування; запропоновано шляхи вдосконалення кримінального законодавства в частині залучення особи до подальшого відбування покарання у випадку її одужання, а саме визначено коло органів, які зобов’язані повідомити про одужання звільненої від покарання особи, запропоновано механізм взаємодії державних органів та установ по здійсненню контролю за особами звільненими у зв’язку з хворобою, аргументовано необхідність закріплення в кримінальному законі норми про обов’язок звільненої особи встати на облік у відповідному до захворювання профільному органі охорони здоров’я; запропоновано обмеження, які доцільно передбачити при повторному звільненні особи від покарання у зв’язку з хворобою, серед яких, заборона на повторне звільнення від покарання у зв’язку з хворобою особи, яка раніше вчиняла тяжкий або особливо тяжкий злочин і знову вчинила один із вказаних злочинів, якщо судимість за раніше вчинені злочини не погашена в установленому законом порядку. Вчинені тяжкі або особливо тяжкі злочини не повинні належати до злочинів проти життя та здоров’я особи, щодо яких пропонується взагалі не застосовувати інститут звільнення від покарання у зв'язку з хворобою. Розроблені у дисертації рекомендації використовуватимуться в освітньому процесі та практичній діяльності підрозділів Національної поліції України, про що свідчать відповідні акти впровадження. Актуальність наукового дослідження полягає у тому, що нормативне закріплення в кримінальному законодавстві та реалізація в практичній діяльності звільнення від покарання становлять важливий аспект кримінальної політики, оскільки диференціація покарання передбачає не тільки пеналізацію, у міру збільшення суспільної небезпеки, а й пом'якшення або повне звільнення від покарання, в залежності від досягнення встановлених в КК України цілей покарання. Важливим і необхідним є не тільки застосування репресивних заходів, а й виділення із загального числа засуджених осіб, щодо яких покарання не тільки не може забезпечити превентивний ефект, але і може послужити підставою серйозної загрози для їх життя і здоров'я.