Search academic texts

Registration Number

0823U101903, PhD dissertation

Title

Motif dominants in V. Drozd's prose of 1970–1980s

Author

Maryna Hladkova,

popup.head Liudmyla Holovko
popup.opponent Nataliia Kobylko
popup.opponent Liudmyla Tarnashynska
popup.review Inna Kreminska
popup.review Olena Kravets

Status

Доктор філософії, 035, Філологія

Date

30-01-2024

Description

Українська література другої половини ХХ століття представлена іменами визначних митців, з-поміж яких необхідно назвати В. Дрозда. У дисертаційній роботі розглянуто праці, присвячені доробку письменника, виділено основні елементи поетики творів, на які звертали увагу науковці. У такий спосіб було з’ясовано, що на сьогодні відчувається потреба в поглибленому аналізі певних аспектів його творчості, зокрема мотивних домінант, які є важливими маркерами концепцій художніх текстів та індивідуального стилю автора. Важливо зауважити, що проза В. Дрозда періоду 1970–1980-х років ілюструє балансування в межах двох способів зображення дійсності – соцреалістичного та химерного – і врешті утверджується неповторний почерк письменника. Визначено, що таке роздвоєння авторського мислення зумовлене культурно-політичними умовами доби, що, незважаючи на певні ознаки деканонізації, все одно прикметна догматичністю, цензурним режимом і заохоченням влади до кон’юнктурного прозописання, про яке В. Дрозд розкаже устами персонажа-Петруні в романі «Спектакль» (1985). Об’єкт і предмет дослідження спонукав нас звернутися до осмислення літературознавчих понять мотиву, домінанти, а також простежити провідні ознаки соцреалізму та химерної прози, специфіку їхнього вираження в словесному мистецтві. Спираючись на означений вище теоретико-методологічний комплекс, ми виділили мотивні домінанти прози В. Дрозда 1970–1980-х років: ідеологічної свідомості, стоїчної особистості, екології душі (для творів, у яких домінують риси соцреалізму); роздвоєння, маскування, перетворення (для химерних художніх текстів). У відображенні названих домінант письменник послуговується літературними засобами і прийомами: контрасту, антитези, гіперболи, ретроспекції, психологізму; бінарними опозиціями («свій – чужий», «високе – низьке», «матеріальне – духовне», «місто – село», «раціональне – ірраціональне», «звірине – людське» та іншими), архетипами (Тіні, Матері, Дитини, Вогню, Лісу) тощо. У романах соцреалістичної поетики – «Ритми життя» (1974), «Дорога до матері» (1978), «Земля під копитами» (1979), «Інна Сіверська, суддя» (1985) – В. Дрозд змальовує сильного і виняткового позитивного героя з акцентом на морально-етичні риси, романтизуючи його образ. Проте в названих творах автор, незважаючи на яскраво виражені радянські міфологеми, намагається показати особистість з наголосом на її мікросвіті та поєднати соціальну проблематику з філософською. Новаторство В. Дрозда повною мірою ілюструється його химерною прозою. Найяскравішими зразками періоду 1970–1980-х років є повість «Ирій» (1974), романи «Вовкулака (Самотній вовк)» (1982), «Спектакль» (1985). У цих творах епік у завуальованих, театралізованих формах наголошує на амбівалентній сутності людини. Він художньо втілює ідеї трансформації, множинності (маскування, перетворення, роздвоєння) особистості, що вимушена вдаватися до передбачених стратегій поведінки, аби функціонувати в радянському соціальному середовищі. У дисертації з’ясовано, що два вияви творчості митця – химерний та соцреалістичний – мають різні мотивні домінанти, які сприяють розумінню авторської концепції, увиразнюють своєрідність поетики героя в аналізованих текстах і відображають особливості літературного процесу другої половини ХХ століття. Виявлення та вивчення мотивних домінант прози В. Дрозда 1970–1980-х років є перспективним дослідженням, адже сприяє ґрунтовному аналізу його художньої спадщини.