Пошук академічних текстів

Реєстраційний номер

0823U101903, Дисертація доктора філософії

Назва роботи

Мотивні домінанти в прозі В. Дрозда 1970–1980-х років

Здобувач

Гладкова Марина Валеріївна,

Керівник Головко Людмила Григорівна
Опонент Кобилко Наталія Андріївна
Опонент Тарнашинська Людмила Броніславівна
Рецензент Кремінська Інна Миколаївна
Рецензент Кравець Олена Миколаївна

На здобуття

Доктор філософії, 035, Філологія

Дата захисту

30-01-2024

Опис

Українська література другої половини ХХ століття представлена іменами визначних митців, з-поміж яких необхідно назвати В. Дрозда. У дисертаційній роботі розглянуто праці, присвячені доробку письменника, виділено основні елементи поетики творів, на які звертали увагу науковці. У такий спосіб було з’ясовано, що на сьогодні відчувається потреба в поглибленому аналізі певних аспектів його творчості, зокрема мотивних домінант, які є важливими маркерами концепцій художніх текстів та індивідуального стилю автора. Важливо зауважити, що проза В. Дрозда періоду 1970–1980-х років ілюструє балансування в межах двох способів зображення дійсності – соцреалістичного та химерного – і врешті утверджується неповторний почерк письменника. Визначено, що таке роздвоєння авторського мислення зумовлене культурно-політичними умовами доби, що, незважаючи на певні ознаки деканонізації, все одно прикметна догматичністю, цензурним режимом і заохоченням влади до кон’юнктурного прозописання, про яке В. Дрозд розкаже устами персонажа-Петруні в романі «Спектакль» (1985). Об’єкт і предмет дослідження спонукав нас звернутися до осмислення літературознавчих понять мотиву, домінанти, а також простежити провідні ознаки соцреалізму та химерної прози, специфіку їхнього вираження в словесному мистецтві. Спираючись на означений вище теоретико-методологічний комплекс, ми виділили мотивні домінанти прози В. Дрозда 1970–1980-х років: ідеологічної свідомості, стоїчної особистості, екології душі (для творів, у яких домінують риси соцреалізму); роздвоєння, маскування, перетворення (для химерних художніх текстів). У відображенні названих домінант письменник послуговується літературними засобами і прийомами: контрасту, антитези, гіперболи, ретроспекції, психологізму; бінарними опозиціями («свій – чужий», «високе – низьке», «матеріальне – духовне», «місто – село», «раціональне – ірраціональне», «звірине – людське» та іншими), архетипами (Тіні, Матері, Дитини, Вогню, Лісу) тощо. У романах соцреалістичної поетики – «Ритми життя» (1974), «Дорога до матері» (1978), «Земля під копитами» (1979), «Інна Сіверська, суддя» (1985) – В. Дрозд змальовує сильного і виняткового позитивного героя з акцентом на морально-етичні риси, романтизуючи його образ. Проте в названих творах автор, незважаючи на яскраво виражені радянські міфологеми, намагається показати особистість з наголосом на її мікросвіті та поєднати соціальну проблематику з філософською. Новаторство В. Дрозда повною мірою ілюструється його химерною прозою. Найяскравішими зразками періоду 1970–1980-х років є повість «Ирій» (1974), романи «Вовкулака (Самотній вовк)» (1982), «Спектакль» (1985). У цих творах епік у завуальованих, театралізованих формах наголошує на амбівалентній сутності людини. Він художньо втілює ідеї трансформації, множинності (маскування, перетворення, роздвоєння) особистості, що вимушена вдаватися до передбачених стратегій поведінки, аби функціонувати в радянському соціальному середовищі. У дисертації з’ясовано, що два вияви творчості митця – химерний та соцреалістичний – мають різні мотивні домінанти, які сприяють розумінню авторської концепції, увиразнюють своєрідність поетики героя в аналізованих текстах і відображають особливості літературного процесу другої половини ХХ століття. Виявлення та вивчення мотивних домінант прози В. Дрозда 1970–1980-х років є перспективним дослідженням, адже сприяє ґрунтовному аналізу його художньої спадщини.