Registration Number
0824U000282, PhD dissertation
Status
Доктор філософії
Date
29-01-2024
popup.evolution
o
Title
The typology of performing styles in creativity for the saxophone
Author
Qi Zhang,
popup.head Yuliia Nikolaievska
popup.opponent Ivan Iergiiev
popup.opponent Valerii Hromchenko
popup.review Oleksandr Ovchar
popup.review Iryna Paliy
popup.rada
I.P. Kotlyarevsky Kharkiv National University of Art
Description
Дисертацію присвячено проблемі типологізації виконавських стилів в межах академічного та джазового мистецтва гри на саксофоні. Метою є розробка типології виконавських стилів у творчості для саксофона ХХ-ХХІ ст. на матеріалі: знакових творів К. Дебюсі, П. Крестона, П.-М.Дюбуа та творчості виконавців Г. ді Бакко, А. Барнкампа, Дж. Лулоффа, Ж.М. Лондекса, Ч. Паркера, Л. Янга, Дж. Колтрейна, Гр. Вашингтона-молодшого та ін.
Теоретична база охоплює дослідження, присвячені саксофону в різних наукових вимірах, включаючи саксофонознавство й інтерпретологію. Методологія аналізу виконавської поетики базується на розробках кафедри інтерпретології та аналізу музики ХНУМ імені І.П.Котляревського (Л. Шаповалова, Ю. Ніколаєвська). Задіяно комунікативно-інтерпретативний, системний, стильовий підходи до аналізу музичного (виконавського) стилю.
Позиції наукової новизни отриманих результатів пов’язані з окресленням значущості концептів «виконавська стилістика», «виконавська поетика», «стиль імпровізації», орієнтованих на уособлення ролі особистості митців, їх творчий креатив, стиль мислення, та досвідом типологізації виконавських стилів видатних саксофоністів ХХ ст.
Основні робочі авторські дефініції:
Виконавський стиль – інтонаційно-мовленнєва структура, що увиразнює в звучному тексті духовно/інтелектуально/емоційні риси особистості.
«Стиль імпровізації» визначено через систему чотирьох вимірів:
- феноменологічний: що відбиває сутність імпровізації як методу музикування, заснованого на моментальній передачі, як способу вислову, що з’являється в емпіричному часі;
- прагматичний – як комплекс елементів, що формуються в мовленні окремого музиканта та об’єктивується «тут-і-зараз» в силу конкретного закону форми;
- творчо-особистісний – пов’язаний з психологічними та духовними якостями музиканта-імпровізатора;
- комунікативний – як віддзеркалення ситуації спілкування музиканта (ів) в колективі та музиканта зі слухачами.
Сформована структура виконавського стилю апробована в дисертації. Поетика стилю охоплює такі параметри, як світогляд, світосприйняття; тип особистості (інтровертний, екстравертний, раціональний, інтелектуальний, емоційний, інтуїтивний, артистичний), тип мислення (репродуктивний, інноваційний, діалогічний, рефлексійний); виконавська поетика. Тип мислення в свою чергу впливає на формування виконавської поетики, до якої відносимо тембр та звукообраз інструменту, виконавську лексику (мелодичну, гармонічну), виконавський синтаксис (формотворення). Прагматика стилю зумовлена контекстом (академічна/джазова сфери) та типом комунікації, притаманним тому чи іншому музикантові.
Дослідження складається з двох розділів. В першому проаналізовані стильові процеси, що відбуваються в межах академічного напрямку; надано огляд виконавської специфіки творів К. Дебюсі, П. Крестона, М.П. Дюбуа. Виконавський аналіз (на прикладі концерту О. Глазунова) дозволив вирізнити підходи до виконання музикантів та скласти параметри виконавських стилів відомих саксофоністів академічного напрямку. Окремо відмічена багатогранна діяльність Ж.-М.Лондекса, який суттєво розвинув виконавство на саксофоні. Універсальність його виконавського стилю увиразнено через специфіку звукоутворення і тембру саксофону; поєднання класичних композицій з елементами джазу та фанку; динамічне розмаїття звучання та виразна роль вібрато.
Розділ 2 присвячений параметрам стилів видатних джазових музикантів, які позначено через особливості мелодичного, гармонічного мислення, формо- та звукотворення, тип комунікації, стилю імпровізації. Аналіз композицій виявив зміну стильової парадигми Ч. Паркера в пізньому періоді творчості.
Основні риси виконавського стилю Л. Янга полягають у колористичності, речитативності висловлювання, розвитку мелодійності тематизму. Серед його виконавських новацій: унікальний тембр та звукоутворення; розширення гармонічного мислення; унікальна виконавська манера.
Щодо Дж. Колтрейна позначено основні надбання його джазової технології щодо інновацій та відкриттів в гармонії («техніка звукових шарів», метод регармонізації акордів, «матриця Колтрейна»). Основу виконавського стилю Гр. Вашингтона-молодшого визначено через поняття «мультиінструменталізм».
У Висновках представлена типологія виконавських стилів у саксофоновому виконавстві.
Інтелектуальний тип – передбачає перевагу логіки, раціонального мислення;
Інтуїтивно-чуттєвий тип – перевага емоцій, барв інструменту, увага на тембр, увага до кульмінацій, ліризм;
Рефлексивний (інтровертний) – зосередженість на внутрішній формі;
Комунікативний (екстравертний) – характеризує відкритість «назустріч Іншому», множинність форматів взаємодії з різними музикантами, поєднанні стилів, гра в різноманітних колективах – ;
Інноваційний – націлений на винахід.
Registration Date
2024-01-11
popup.nrat_date
2024-01-11 / 2026-10-09
