Search academic texts

Information × Registration Number 0824U001651, PhD dissertation Status Доктор філософії Date 22-05-2024 popup.evolution . Title Clinical and Anatomical Substantiation of Minimally Invasive Endoscopic Power-Assisted Adenoidectomy in Children Author Kateryna Liah, popup.head Anatolii Kosakovskyi popup.opponent Yuliia V. Dieieva popup.opponent Sergii Pukhlik popup.review Oleksandr Kononov popup.review Oleksandr Bredun Description Робота виконана на базі Дитячого стаціонару Державної наукової установи «Науково-практичний центр профілактичної та клінічної медицини» ДУС, Київ протягом 2020-2024 років. Метою роботи є підвищення ефективності хірургічного лікування дітей із гіпертрофією глоткового мигдалика шляхом удосконалення методики ендоскопічної шейверної аденотомії. У процесі наукового дослідження здійснено аналіз даних обстеження 346 дітей із гіпертрофією глоткового мигдалика, з них 102 – ретроспективно та 244 осіб – проспективно. Перший етап роботи присвячений клініко-анатомічному обґрунтуванню вибору насадок для шейверної аденотомії, що дозволить покращити прецизійність втручання та мінімізувати травматичний вплив інструментів на оточуючі тканини. З цією метою було проведено інтраопераційні вимірювання відстаней у зоні втручання у дітей та на основі теореми косинусів розраховано параметри найбільш щадної насадки шейвера. При цьому враховувався тип прикусу – «зубний» вік дітей як маркер процесу розвитку щелепно-лицевої ділянки та біологічного віку. Встановлено, що відстань від склепіння хоани до вільного краю ретрагованого м’якого піднебіння по середній лінії з віком поступово зростає 3 від 20,1±6,1 мм і в дітей зі змінним прикусом становить 30,9±10,2 мм. Зміна носоглоткового кута змінюється різноспрямовано: у дітей зі сформованим тимчасовим прикусом він становить 126,25±8,76°, збільшуючись у період пізнього тимчасового прикусу до 132,81±12,21°, а після досягнення змінного прикусу носоглотковий кут знову стає більш гострим – 120,54±13,72°. На основі вказаних розрахункових даних запропоновано такі параметри насадок: у дітей зі сформованим тимчасовим прикусом оптимальний її кут – 53,53±8,76°, довжина (зовнішній радіус) – 20,1±6,1 мм; із пізнім тимчасовим – 47,18±12,21° та 21,0±7,1 мм; зі змінним – 59,45±13,72° і 30,9±10,2 мм відповідно. Разом з тим, рекомендований виробником інструмент для виконання шейверної аденотомії має кут 40° та довжину робочої частини 18 мм (внутрішній радіус), 20 мм – зовнішній. Виконання аденотомії насадкою даної конфігурації можливе лише за рахунок додаткового розтягнення м’якого піднебіння (особливо у дітей зі сформованим тимчасовим та змінним прикусом), що може призвести до порушення його оклюзійної функції. Таке ускладнення спостерігається нерідко, але, на щастя, у переважної більшості випадків має транзиторний характер. Ґрунтуючись на представлених вище даних, ми перевірили вірність наших розрахунків шляхом порівняння частоти виникнення назальної емісії повітря (ознака порушення оклюзійної функції м’якого піднебіння) у пацієнтів з різним типом прикусу після аденотомії, виконаної насадками 60° та 40°. У результаті було виявлено, що у дітей зі змінним прикусом видалення аденоїдних вегетацій методом шейверної аденотомії з використанням традиційної насадки (40°) супроводжується вищим ризиком виникнення велофарингеальної недостатності порівняно з тими, яким втручання проводилося насадкою з більшим кутом згину (60°); відносний ризик – 2,214 (р < 0,05). У пацієнтів з пізнім тимчасовим прикусом достовірної різниці за частотою розвитку порушення оклюзійної функції піднебіння під час використання різних насадок шейвера для виконання аденотомії виявлено не було, тому у них рекомендовано застосовувати стандартну насадку для 4 аденотомії, крім випадків, коли планується корекція трубного валика (необхідно використовувати насадку з вікном, що обертається). В осіб зі змінним прикусом найбільш щадною для виконання шейверної аденотомії є насадка 60°. Діти зі сформованим тимчасовим прикусом не брали участі в даному фрагменті дослідження (через вікові обмеження для точного виконання логопедичного тесту), тому для них рекомендація ґрунтується лише на основі розрахункового методу – рекомендовано використовувати насадку 60°. Проте запропонована насадка 60° має не зручну для цієї групи дітей довжину робочої частини інструмента (33 мм по зовнішньому радіусу), що значно перевищує рекомендовані 20,1 ± 6,1 мм та свідчить про доцільність розробки окремого виду насадки для виконання аденотомії. Registration Date 2024-04-22 popup.nrat_date 2025-01-17 Close