Дисертація доктора філософії. Лях Катерина Володимирівна. Клініко-анатомічне обґрунтування малоінвазивної ендоскопічної шейверної аденотомії у дітей

Реєстраційний номер

0824U001651, Дисертація доктора філософії

На здобуття

Доктор філософії

Дата захисту

22-05-2024

Статус

Захищена

Назва роботи

Клініко-анатомічне обґрунтування малоінвазивної ендоскопічної шейверної аденотомії у дітей

Здобувач

Лях Катерина Володимирівна,

Керівник Косаковський Анатолій Лук’янович
Опонент Дєєва Юлія Валеріївна
Опонент Пухлік Сергій Михайлович
Рецензент Кононов Олександр Євгенович
Рецензент Бредун Олександр Юрійович

Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист

Національний університет охорони здоров'я України імені П. Л. Шупика

Опис

Робота виконана на базі Дитячого стаціонару Державної наукової установи «Науково-практичний центр профілактичної та клінічної медицини» ДУС, Київ протягом 2020-2024 років. Метою роботи є підвищення ефективності хірургічного лікування дітей із гіпертрофією глоткового мигдалика шляхом удосконалення методики ендоскопічної шейверної аденотомії. У процесі наукового дослідження здійснено аналіз даних обстеження 346 дітей із гіпертрофією глоткового мигдалика, з них 102 – ретроспективно та 244 осіб – проспективно. Перший етап роботи присвячений клініко-анатомічному обґрунтуванню вибору насадок для шейверної аденотомії, що дозволить покращити прецизійність втручання та мінімізувати травматичний вплив інструментів на оточуючі тканини. З цією метою було проведено інтраопераційні вимірювання відстаней у зоні втручання у дітей та на основі теореми косинусів розраховано параметри найбільш щадної насадки шейвера. При цьому враховувався тип прикусу – «зубний» вік дітей як маркер процесу розвитку щелепно-лицевої ділянки та біологічного віку. Встановлено, що відстань від склепіння хоани до вільного краю ретрагованого м’якого піднебіння по середній лінії з віком поступово зростає 3 від 20,1±6,1 мм і в дітей зі змінним прикусом становить 30,9±10,2 мм. Зміна носоглоткового кута змінюється різноспрямовано: у дітей зі сформованим тимчасовим прикусом він становить 126,25±8,76°, збільшуючись у період пізнього тимчасового прикусу до 132,81±12,21°, а після досягнення змінного прикусу носоглотковий кут знову стає більш гострим – 120,54±13,72°. На основі вказаних розрахункових даних запропоновано такі параметри насадок: у дітей зі сформованим тимчасовим прикусом оптимальний її кут – 53,53±8,76°, довжина (зовнішній радіус) – 20,1±6,1 мм; із пізнім тимчасовим – 47,18±12,21° та 21,0±7,1 мм; зі змінним – 59,45±13,72° і 30,9±10,2 мм відповідно. Разом з тим, рекомендований виробником інструмент для виконання шейверної аденотомії має кут 40° та довжину робочої частини 18 мм (внутрішній радіус), 20 мм – зовнішній. Виконання аденотомії насадкою даної конфігурації можливе лише за рахунок додаткового розтягнення м’якого піднебіння (особливо у дітей зі сформованим тимчасовим та змінним прикусом), що може призвести до порушення його оклюзійної функції. Таке ускладнення спостерігається нерідко, але, на щастя, у переважної більшості випадків має транзиторний характер. Ґрунтуючись на представлених вище даних, ми перевірили вірність наших розрахунків шляхом порівняння частоти виникнення назальної емісії повітря (ознака порушення оклюзійної функції м’якого піднебіння) у пацієнтів з різним типом прикусу після аденотомії, виконаної насадками 60° та 40°. У результаті було виявлено, що у дітей зі змінним прикусом видалення аденоїдних вегетацій методом шейверної аденотомії з використанням традиційної насадки (40°) супроводжується вищим ризиком виникнення велофарингеальної недостатності порівняно з тими, яким втручання проводилося насадкою з більшим кутом згину (60°); відносний ризик – 2,214 (р < 0,05). У пацієнтів з пізнім тимчасовим прикусом достовірної різниці за частотою розвитку порушення оклюзійної функції піднебіння під час використання різних насадок шейвера для виконання аденотомії виявлено не було, тому у них рекомендовано застосовувати стандартну насадку для 4 аденотомії, крім випадків, коли планується корекція трубного валика (необхідно використовувати насадку з вікном, що обертається). В осіб зі змінним прикусом найбільш щадною для виконання шейверної аденотомії є насадка 60°. Діти зі сформованим тимчасовим прикусом не брали участі в даному фрагменті дослідження (через вікові обмеження для точного виконання логопедичного тесту), тому для них рекомендація ґрунтується лише на основі розрахункового методу – рекомендовано використовувати насадку 60°. Проте запропонована насадка 60° має не зручну для цієї групи дітей довжину робочої частини інструмента (33 мм по зовнішньому радіусу), що значно перевищує рекомендовані 20,1 ± 6,1 мм та свідчить про доцільність розробки окремого виду насадки для виконання аденотомії.

Дата реєстрації

2024-04-22

Додано/оновлено в НРАТ

2025-01-17 / 2026-07-01