Search academic texts

Information × Registration Number 0824U002968, PhD dissertation Status Доктор філософії Date 07-10-2024 popup.evolution . Title Clinical role of the gut microbiota disturbances in patients with non-alcoholic fatty liver disease in type 2 diabetes Author Tetiana Cheverda, popup.head Andriy Dorofeyev popup.head Natalia Shvets popup.opponent Tetyana Yuzvenko popup.opponent Liubov Sokolova popup.review Tetiana Bentsa popup.review Olena Diadyk Description Дисертаційна робота присвячена вивченню клініко-патогенетичного зв’язку кишкової мікробіоти та неалкогольної жирової хвороби печінки (НАЖХП) у пацієнтів з цукровим діабетом 2-го типу (ЦД2), а також оцінці впливу корекції змін кишкової мікробіоти на перебіг цих захворювань. Актуальність обраного напряму зумовлена тим, що за останні десятиріччя значно збільшилась кількість хворих на цукровий діабет 2-го типу, і ця тенденція продовжує стрімко зростати. Близько 80% пацієнтів із цукровим діабетом 2-го типу мають надлишкову масу тіла або ожиріння. Неалкогольна жирова хвороба печінки є найбільш поширеним неінфекційним захворюванням печінки у світі. У Європі близько 68% хворих на цукровий діабет мають неалкогольну жирову хворобу печінки. Дослідження останніх років свідчать про те, що значну роль у розвитку та прогресуванні НАЖХП можуть відігравати різні порушення кишкової мікробіоти, що включають кишковий дисбіоз і синдром надлишкового бактеріального росту (СНБР). Показано, що зміни кишкової мікробіоти також можуть призводити до розвитку ожиріння, а в подальшому – до формування цукрового діабету 2-го типу. Залишається не цілком зрозумілим вплив змін товстоі тонкокишкової мікробіоти на розвиток неалкогольної жирової хвороби печінки у хворих на цукровий діабет 2-го типу. Проведено проспективне, когортне, порівняльне, рандомізоване дослідження, яке включало 122 пацієнти (70 чоловіків та 52 жінки) віком 3 від 19 до 75 років. До основної групи увійшов 61 пацієнт віком 47,1 ± 3,3 року із поєднанням НАЖХП та ЦД2; до першої групи порівняння – 31 пацієнт віком 44,4 ± 3,9 року з НАЖХП без діабету; до другої групи порівняння – 30 пацієнтів віком 52,2 ± 4,1 року з ЦД2 без жирової хвороби печінки. Контрольну групу склали 30 практично здорових осіб віком 46,3 ± 3,5 року, у яких було виключено НАЖХП і ЦД2. Результати дослідження При клінічному дослідженні пацієнтів із НАЖХП та ЦД2 як в основній, так і в обох групах порівняння не було пацієнтів із нормальною масою тіла. У всіх трьох групах хворих ІМТ був значно вищим, ніж у контрольній групі (р < 0,001). Частота виявлення ожиріння коливалася від 93,5% групи НАЖХП до 83,3% групи ЦД, у всіх групах переважало ожиріння 1-го ступеня, яке мало абдомінальний характер (ОТ/ОС варіювало від 1,2 до 1,45) і в усіх групах хворих було вище, ніж у контрольній (p < 0,001). У хворих із цукровим діабетом 2-го типу, які мали НАЖХП, визначався довший перебіг ЦД2. При тривалості ЦД2 понад 10 років при НАЖХП виявлялася майже в 2,5 раза частіше, ніж у пацієнтів, які хворіли менш ніж 3 роки. Більшість пацієнтів у групі НАЖХП із ЦД2 мали субкомпенсований перебіг ЦД – 25 (41, 0%), тоді як серед хворих з ізольованим цукровим діабетом найбільше було хворих на стадії компенсації діабету – 16 (53,3%) (р = 0,05). У 33 (54,1%) пацієнтів із НАЖХП та ЦД2 діагностовано макроваскулярні ураження (ішемічна хвороба серця (ІХС), церебральний атеросклероз (ЦА) та захворювання периферичних артерій нижніх кінцівок), які у 27 (44,2%) поєднувалися з артеріальною гіпертензією. У хворих з ізольованим перебігом НАЖХП частота артеріальної гіпертензії становила 51,6%. При дослідженні клінічної симптоматики НАЖХП, як із ЦД, так і без нього, найчастіше спостерігались такі неспецифічні симптоми, як тяжкість у правому підребер’ї, дискомфорт в епігастрії, нестійкий кал. Порівнюючи 4 групу хворих із НАЖХП та ЦД2 із групою хворих із НАЖХП нами не знайдено достовірних відмінностей у клінічній симптоматиці (р > 0,05). Водночас, порівнюючи з другою групою хворих з ізольованим ЦД2, нами виявлено доволі частішу важкість у правому підребер’ї (р = 0,002) та збільшення печінки при пальпації (р < 0,001). При вивченні біохімічних показників встановлено, що в пацієнтів із поєднанням НАЖХП та ЦД2 був підвищений рівень АсАт (p < 0,001 та р = 0,0011 відповідно) та АлАт (р = 0,0003 та р = 0,005) порівняно з контрольною групою та пацієнтами з ізольованим ЦД2. У міру прогресування НАЖХП у пацієнтів із ЦД2 в групі НАСГ був вищий рівень не тільки трансаміназ, а й ГГТП порівняно з хворими із простим стеатозом. Дисліпідемія частіше виявлялася в пацієнтів з ізольованою НАЖХП – 22 (71,0%), тоді як у групі з НАЖХП із ЦД2 діагностована лише в 31 (63,9%) хворого й була пов’язана з підвищенням рівнів загального холестерину (р = 0,004), тригліцеридів (р < 0,001) та ліпопротеїдів низької щільності (р = 0,002). Рівень ліпопротеїдів високої щільності у цих хворих був знижений (р = 0,024) порівняно зі здоровими. При дослідженні показників вуглеводного обміну виявлено, що у хворих на НАЖХП із ЦД2 було збільшення вмісту тощакового інсуліну (р < 0,001). Рівень тощакового інсуліну у хворих на НАЖХП із ЦД2 був також вищим, ніж у пацієнтів із НАЖХП без ЦД2 (р < 0,001). Індекс НОМА-IR у цих пацієнтів перевищував показники контрольної групи (р < 0,001), а також рівні хворих із НАЖХП без ЦД2 (р < 0,01) та ізольованого ЦД2 (р < 0,001). Registration Date 2024-09-02 popup.nrat_date 2025-01-17 Close