Search academic texts

Information × Registration Number 0824U003118, PhD dissertation Status Доктор філософії Date 24-09-2024 popup.evolution o Title Old Ukrainian Mythology in the Prague School poets’ lyrics. Author Valeria Kolodii, popup.head Mykola Zshulynski popup.opponent Olena Bondareva popup.opponent Olena V. Romanenko popup.review Tetiana M. Riazantseva popup.review Nadia Havryliuk Description Дисертація присвячена комплексному міфокритичному аналізу лірики поетів Празької школи, яка є надзвичайно багатою на архетипи, сюжети й образи давньої української міфології. У дослідженні проведений аналіз творчого доробку шістнадцяти авторів української еміграції 1920 – 1940-х років, які у своїй поезії звертаються до українського міфу, а саме: Олеся Бабія, Юрія Дарагана, Євгена Маланюка, Максима Гриви, Юрія Липи, Галини Мазуренко, Олекси Стефановича, Наталі Лівицької-Холодної, Ірини Наріжної, Олега Ольжича, Олени Теліги, Івана Ірлявського, Оксани Лятуринської, Леоніда Мосендза і Миколи Чирського. Кожен автор у своїх текстах демонструє неповторну індивідуальну реалізацію міфологічного світогляду. Розглянуті лише поетичні тексти, адже саме в них зосереджені архетипи, сюжети й образи давньої української міфології, натомість у прозі та драматургії вони розосереджені. Це дослідження не відкриває дискусії про те, яких авторів можна зараховувати до Празької школи, а яких не слід. Однак звернення до давнього українського міфу є однією з тих ознак, які поєднують їх у школу і визначають її стиль. У дослідженні вжитий саме термін «школа»: її натхненник Юрій Дараган у єдиній своїй книжці «Сагайдак» (1925) представив багату творчу лабораторію та зумів надихнути і старше, і молодше покоління «пражан». Збірка демонструє величезне розмаїття сюжетів і образів української міфології та залишає сильний вплив на творчість усієї Празької школи. Актуальність дослідження зумовлена близькою до сучасної історико-культурною ситуацією, у якій опинилися армійці Української Народної Республіки і їхні рідні. Насамперед ідеться про війну з росією, втрату дому, неготовність суспільства об’єднатися заради спільної мети і підтримати своїх героїв. Коло «пражан» сформувалося не просто з військових, – це були інтелектуали, які переосмислювали війну і причини поразки. Вони вірили, що на українській землі зростуть нові покоління людей, які зможуть захистити свою батьківщину, і залишили для цих поколінь – тобто, нас, – важливе послання. Їхній досвід актуальний і надзвичайно цінний для українського суспільства у цей складний історичний час. Кризова історична ситуація спонукає до переосмислення базових концептів буття, які зосереджені в архетипах, сюжетах і образах народної міфології. На ранніх етапах розвитку нації ці концепти визначають її цінності та світогляд, менталітет і дії. Повернення до міфології – це внутрішнє прагнення повернути пам’ять про самих себе – свої цінності, чин та ідентичність. Воно притаманне для Празької школи загалом і для кожного її представника зокрема. Осмислення концептів давнього українського міфу відбувається на глибинному індивідуальному рівні. І хоча це одна з формотворних рис Празької школи, це не тенденція, а те «прадавнє», що «прагнуло стати Словом» (за Юнґом). Міфокритичний (архетипний) аналіз лірики Празької школи дасть змогу поглибити її інтерпретацію і більш детально дослідити художню модель світу її авторів. До теми архетипів у творчості поетів Празької школи зверталася Віра Просалова у своїй монографії «Текст у світі текстів Празької літературної школи» (2005) та статтях. О. Астаф’єв, Б. Бойчук, А. Дністровий, Г. Клочек, Ю. Ковалів, Л. Куценко і О. Омельчук торкалися теми міфології у ліриці окремих «пражан». Цінними для дослідження Празької школи загалом і окремих її постатей є праці самих її представників і їхніх сучасників, зокрема Д. Гуменної, Д. Донцова, Ю. Клена, Б. Кравцева, Ю. Липи, Н. Лівицької-Холодної, О. Лятуринської, Є. Маланюка, О. Ольжича, У. Самчука, О. Теліги. Теоретична новизна дослідження полягає у розгорнутій, детальній інтерпретації текстів різних представників Празької школи крізь призму національної – української – міфології, що зумовлено достатньо частотним зверненням авторів до її архетипів, сюжетів і образів та їх переосмисленням на художньо-концептуальному рівні в контексті тогочасної історичної ситуації. Кожна міфологема (як і будь-який інтекст) акумулює в собі певний набір смислів і цілий пласт культурного контексту. Виражена лише в одному образі чи мотиві, вона здатна вмістити в собі цілий світоглядний концепт. Registration Date 2024-09-20 popup.nrat_date 2024-09-20 Close