Реєстраційний номер
0824U003118, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
24-09-2024
Статус
Захищена
Назва роботи
Давні українські міфологічні сюжети й образи в ліриці поетів Празької школи
Здобувач
Колодій Валерія Сергіївна,
Керівник ЖУЛИНСЬКИЙ Микола Григорович
Опонент Бондарева Олена Євгеніївна
Опонент Романенко Олена Віталіївна
Рецензент Рязанцева Тетяна Миколаївна
Рецензент Гаврилюк Надія Іванівна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка Національної академії наук України
Опис
Дисертація присвячена комплексному міфокритичному аналізу лірики поетів Празької школи, яка є надзвичайно багатою на архетипи, сюжети й образи давньої української міфології. У дослідженні проведений аналіз творчого доробку шістнадцяти авторів української еміграції 1920 – 1940-х років, які у своїй поезії звертаються до українського міфу, а саме: Олеся Бабія, Юрія Дарагана, Євгена Маланюка, Максима Гриви, Юрія Липи, Галини Мазуренко, Олекси Стефановича, Наталі Лівицької-Холодної, Ірини Наріжної, Олега Ольжича, Олени Теліги, Івана Ірлявського, Оксани Лятуринської, Леоніда Мосендза і Миколи Чирського. Кожен автор у своїх текстах демонструє неповторну індивідуальну реалізацію міфологічного світогляду.
Розглянуті лише поетичні тексти, адже саме в них зосереджені архетипи, сюжети й образи давньої української міфології, натомість у прозі та драматургії вони розосереджені. Це дослідження не відкриває дискусії про те, яких авторів можна зараховувати до Празької школи, а яких не слід. Однак звернення до давнього українського міфу є однією з тих ознак, які поєднують їх у школу і визначають її стиль.
У дослідженні вжитий саме термін «школа»: її натхненник Юрій Дараган у єдиній своїй книжці «Сагайдак» (1925) представив багату творчу лабораторію та зумів надихнути і старше, і молодше покоління «пражан». Збірка демонструє величезне розмаїття сюжетів і образів української міфології та залишає сильний вплив на творчість усієї Празької школи.
Актуальність дослідження зумовлена близькою до сучасної історико-культурною ситуацією, у якій опинилися армійці Української Народної Республіки і їхні рідні. Насамперед ідеться про війну з росією, втрату дому, неготовність суспільства об’єднатися заради спільної мети і підтримати своїх героїв. Коло «пражан» сформувалося не просто з військових, – це були інтелектуали, які переосмислювали війну і причини поразки. Вони вірили, що на українській землі зростуть нові покоління людей, які зможуть захистити свою батьківщину, і залишили для цих поколінь – тобто, нас, – важливе послання. Їхній досвід актуальний і надзвичайно цінний для українського суспільства у цей складний історичний час.
Кризова історична ситуація спонукає до переосмислення базових концептів буття, які зосереджені в архетипах, сюжетах і образах народної міфології. На ранніх етапах розвитку нації ці концепти визначають її цінності та світогляд, менталітет і дії. Повернення до міфології – це внутрішнє прагнення повернути пам’ять про самих себе – свої цінності, чин та ідентичність. Воно притаманне для Празької школи загалом і для кожного її представника зокрема. Осмислення концептів давнього українського міфу відбувається на глибинному індивідуальному рівні. І хоча це одна з формотворних рис Празької школи, це не тенденція, а те «прадавнє», що «прагнуло стати Словом» (за Юнґом). Міфокритичний (архетипний) аналіз лірики Празької школи дасть змогу поглибити її інтерпретацію і більш детально дослідити художню модель світу її авторів.
До теми архетипів у творчості поетів Празької школи зверталася Віра Просалова у своїй монографії «Текст у світі текстів Празької літературної школи» (2005) та статтях. О. Астаф’єв, Б. Бойчук, А. Дністровий, Г. Клочек, Ю. Ковалів, Л. Куценко і О. Омельчук торкалися теми міфології у ліриці окремих «пражан». Цінними для дослідження Празької школи загалом і окремих її постатей є праці самих її представників і їхніх сучасників, зокрема Д. Гуменної, Д. Донцова, Ю. Клена, Б. Кравцева, Ю. Липи, Н. Лівицької-Холодної, О. Лятуринської, Є. Маланюка, О. Ольжича, У. Самчука, О. Теліги. Теоретична новизна дослідження полягає у розгорнутій, детальній інтерпретації текстів різних представників Празької школи крізь призму національної – української – міфології, що зумовлено достатньо частотним зверненням авторів до її архетипів, сюжетів і образів та їх переосмисленням на художньо-концептуальному рівні в контексті тогочасної історичної ситуації. Кожна міфологема (як і будь-який інтекст) акумулює в собі певний набір смислів і цілий пласт культурного контексту. Виражена лише в одному образі чи мотиві, вона здатна вмістити в собі цілий світоглядний концепт.
Дата реєстрації
2024-09-20
Додано/оновлено в НРАТ
2024-09-20 / 2026-07-07
