Дисертація доктора філософії. Романова Ніколь Віталіївна. Забезпечення гендерної рівності в секторі безпеки і оборони: імплементація міжнародно-правових стандартів у законодавство України.

Registration Number

0824U003299, PhD dissertation

Status

Доктор філософії

Date

12-09-2024

popup.evolution

o

Title

Ensuring gender equality in the security and defense sector: implementation of international legal standards into the legislation of Ukraine.

Author

Nikol R. Romanova,

popup.head Nataliia V. Kaminska
popup.opponent Larysa R. Nalyvaiko
popup.opponent Volodymyr O. Demydenko
popup.review Nataliia L. Omelchenko
popup.review Anzhelika R. Krusian

popup.rada

Institute of State and Law. V.M. Koretsky National Academy of Sciences of Ukraine

Description

Дисертація присвячена розкриттю особливостей загальнотеоретичних і конституційно-правових засад забезпечення гендерної рівності в секторі безпеки і оборони у контексті імплементації міжнародно-правових стандартів у законодавство України. Проаналізовано доктринальні джерела з питань гендерної рівності, методологічну основу дослідження, поняття, значення і причини виникнення гендерної нерівності, нормативно-правове регулювання і забезпечення гендерної рівності в секторі безпеки і оборони в Україні, деяких зарубіжних державах через призму стандартів, що регламентовані такими міжнародними організаціями: Організація Об’єднаних Націй (ООН), Організація Північноатлантичного договору (НАТО), Організація з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ) і Рада Європи. Це дозволило систематизувати підходи до визначення понять «гендер», «стать», «рівність», «свобода», «гендерна рівність», «гендерні установки», «гендерні стереотипи», «міжнародно-правові стандарти», «політика забезпечення гендерної рівності», «сектор безпеки і оборони», «імплементація», «гендерно-правова експертиза» тощо, значною мірою модернізувати поняттєво-категорійний апарат дослідження. Поряд з традиційним методологічним інструментарієм, що включає філософсько-світоглядні, загальнонаукові й спеціальнонаукові (спеціальноправові) методи (узагальнення, аналіз, синтез, індукція, дедукція, історичний, системний, діалектичний, антропологічний, аксіологічний, гносеологічний, герменевтичний, структурно-функціональний, порівняльно-правовий, формально-юридичний, синергетичний, статистичний, правової семіотики, правового моделювання і прогнозування, програмування та ін.), звернуто увагу 3 на феміністичний і гендерний підходи при дослідженні гендерно-зумовлених питань; метод стратегування, завдяки якому проаналізовано існуючі численні правові акти стратегічного характеру (Стратегію забезпечення державної безпеки 2022 р.; Стратегію національної безпеки України «Безпека людини – безпека країни» 2020 р.; Стратегію зовнішньополітичної діяльності України 2021 р.; Стратегію людського розвитку 2021 р.; Державну стратегію забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків на період до 2030 року; Національну стратегію у сфері прав людини 2021 р.; Стратегію гендерної рівності Ради Європи на 2018-2023 роки, Стратегію гендерної рівності Ради Європи на 2024-2029 роки); методологічні принципи міждисциплінарності, об’єктивності, комплексності, плюралізму, системності, всебічності, детермінізму тощо. Їх використання дозволило сформулювати узагальнюючі положення, висновки і пропозиції щодо забезпечення гендерної рівності у секторі безпеки і оборони, реалізації гендерної політики, імплементації міжнародно-правових стандартів у даному напрямі. Обгрунтовано еволюційну і плюралістичну природу феномену гендерної рівності, що дозволяє розглядати у якості: 1) однієї із загальнолюдських і загальноцивілізаційних цінностей; 2) принципу, що відзначається міжгалузевим і міждисциплінарним значенням, належить до системи принципів правового регулювання міжнародного і національного масштабів, організації та функціонування органів публічної влади, сектору безпеки і оборони тощо; 3) права на гендерну рівність, що може розглядається як самостійне право людини, незалежно від статі (гендеру), поряд з правом на недискримінацію, конституційного закріпленими правами і свободами людини, зумовлюючи появу відповідних обов’язків; 4) основи гендерної ідеології та паритетної демократії; 5) комплексного соціально-правового інституту, що відіграє важливе значення для розбудови громадянського суспільства і правової держави, правового порядку різних масштабів тощо. Виокремлено ряд авторських підходів до розуміння і визначення гендерної рівності, а саме у вузькому і широкому сенсах. Зокрема, у вузькому сенсі гендерна рівність становить похідний від фундаментального 4 принципу рівності, нормативно закріплений на міжнародному та національному рівнях принцип, що полягає у свободі вибору можливостей визначення соціальної ролі особи в сім’ї та суспільстві, справедливому і неупередженому ставленні до всебічного використання людського потенціалу незалежно від гендеру, тобто очікувань, що на неї покладаються щодо поведінки, обов’язків, рис характеру тощо. Відзначено суттєві відмінності між законодавчим розумінням гендерної рівності та міжнародно-правовим, за яким гендер розглядається як соціальна роль, без прив’язки до ста́ті та відповідно не ототожнюється гендерна і ста́тева рівність. Таким чином, наслідком гендерної нерівності є дискримінація за ознакою гендеру, в результаті якої порушуються права як чоловіків так і жінок. Гендерна рівність включає репродуктивну свободу жінок, рівний доступ до праці жінок і чоловіків, заборону примусових шлюбів, в тому числі продаж малолітніх і неповнолітніх дітей для такого шлюбу, рівний доступ жінок і чоловіків до прийняття рішень у сфері безпеки і оборони.

Registration Date

2024-10-31

popup.nrat_date

2024-10-31 / 2026-07-01