Search academic texts

Information × Registration Number 0824U003538, PhD dissertation Status Доктор філософії Date 17-07-2023 popup.evolution o Title International legal standards of mediation and their implementation in the European Union. Author Olena M. Moiseienko, popup.head Ivan V. Yakovyuk popup.opponent Nataliya Mazaraki popup.opponent Tetiana O. Podkovenko popup.review Tetiana M. Anakina popup.review Olesia Y. Tragniuk Description Дисертаційна робота є першим у вітчизняній науці міжнародного права дослідженням, у якому здійснене комплексне розкриття теоретичних і практичних питань еволюції та сучасної правової регламентації інституту медіації у міжнародному праві та специфіки його застосування у праві Європейського Союзу як засобу вирішення спорів між його державами-членами, між ЄС і третіми країнами, у спорах між третіми країнами із залученням ЄС як посередника, а також при вирішенні спорів між приватними особами через організаційний механізм інтеграційного об’єднання. У роботі акцентовано увагу на тому, що посередництво або міжнародна публічно-правова медіація є одним із найстаріших засобів вирішення спорів, які використовуються у міжнародних відносинах. Практика застосування медіації склалася ще в античний період, при цьому її сучасні стандарти формувалися у період Середньовіччя та у Новий час. Заборона війни як засобу вирішення міжнародних спорів та зобов’язання вирішувати їх мирними шляхом як основа інституту медіації отримують остаточне формально юридичне закріплення в якості принципу міжнародного права у Статуті ООН 1945 р. Встановлено, що міжнародно-правова публічна медіація є однією з форм або засобів мирного вирішення міжнародних спорів (конфліктів) за участю та під керівництвом третьої нейтральної особи (не учасника конфлікту) — посередника (медіатора), який не наділений правом ухвалювати обов’язкове для сторін рішення та який сприяє комунікації та досягненню домовленостей між сторонами конфлікту. Посередники (медіатори) надають допомогу учасникам спору/конфлікту виявити можливі варіанти його вирішення, що задовольняють інтереси усіх сторін, які беруть участь у спорі. За активної участі медіатора сторони добровільно приймають свідомі рішення, не відчуваючи при цьому тиску з боку один одного і не загрожуючи один одному. Обґрунтовано, що інститут міжнародної публічної медіації можна розглядати в об’єктивному та суб’єктивному аспектах. В об’єктивному сенсі медіація поєднує матеріальні і процесуальні норми права (в тому числі і м’якого права), що регулюють суспільні відносини, які виникають під час врегулювання конфлікту через добровільне досягнення згоди між сторонами щодо взаємовигідних юридичних та (або) фактичних дій. У суб’єктивному сенсі публічно-правова медіація виступає як забезпечена правом діяльність сторін конфлікту та інших учасників процесу примирення, яка спрямована на застосування сукупності юридичних та інших (психологічних, аксіологічних тощо) засобів для вирішення конфлікту/спору, шляхом добровільного досягнення згоди сторонами про взаємоприйнятні юридичні та (або) фактичні дії, які у свою чергу спрямовані на усунення протиріч, що лежать в основі конфлікту/спору. У роботі наголошується, що, не дивлячись на важливу роль ООН у врегулюванні міжнародних конфліктів, у сучасних міжнародних відносинах спостерігається криза універсалізму. Натомість регіональні міжнародні організації (зокрема, ОБСЄ, ЄС, ЕКОБАС, ОАД), які об’єднують держави, що мають спільні інтереси, схожість культурно-історичного розвитку, характеризуються певною гомогенністю в політичних поглядах та ідеології, дедалі частіше демонструють свою ефективність у регулюванні міжнародних суперечок, що можуть загрожувати міжнародному миру та безпеці. Виявлено, що новими тенденціями у розвитку інституту міжнародно-правової публічної медіації є урізноманітнення кола як учасників цього процесу, зокрема тих, хто безпосередньо є стороною спору (держави, міжнародні організації, сторони внутрішньодержавних конфліктів, які загрожують міжнародному миру і безпеці), та самих медіаторів (наприклад, колективне посередництво із залученням різних учасників міжнародних відносин, так і сфери його застосування (спори різної локалізації, різної напруженості, інтенсивності, з різних предметів). При цьому успіх медіації як засобу вирішення міжнародних спорів, за участі різних посередників залежить від координованості їхніх дій та ініціатив, з урахуванням того, що вступаючи у процес врегулювання міжнародного конфлікту медіатори можуть переслідувати різні політичні цілі. Тому саме дотримання принципів безсторонності, нейтральності та повного заглиблення у предмет та причини спору, є основою для досягнення посередниками поставленої мети. Встановлено, що тенденцією останніх років є регіоналізація механізмів вирішення міжнародних спорів, зокрема із застосуванням медіації. Міжнародна публічно-правова медіація має важливе значення у попередженні міжнародних конфліктів та розгортання внутрішньодержавних конфліктів, які створюють загрозу міжнародному миру та безпеці. При цьому міжнародна публічно-правова медіація є ефективним засобом стабілізації мирних відносин у постконфліктний період як неодмінний елемент миробудівництва та миротворчості. Registration Date 2024-12-13 popup.nrat_date 2024-12-13 Close