Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0824U003538, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 17-07-2023 Статус Наказ про видачу диплома Назва роботи Міжнародно-правові стандарти медіації та їхня імплементація у Європейському Союзі. Здобувач Моісеєнко Олена Миколаївна, Керівник Яковюк Іван Васильович Опонент Мазаракі Наталія Анатоліївна Опонент Подковенко Тетяна Олександрівна Рецензент Анакіна Тетяна Миколаївна Рецензент Трагнюк Олеся Янівна Опис Дисертаційна робота є першим у вітчизняній науці міжнародного права дослідженням, у якому здійснене комплексне розкриття теоретичних і практичних питань еволюції та сучасної правової регламентації інституту медіації у міжнародному праві та специфіки його застосування у праві Європейського Союзу як засобу вирішення спорів між його державами-членами, між ЄС і третіми країнами, у спорах між третіми країнами із залученням ЄС як посередника, а також при вирішенні спорів між приватними особами через організаційний механізм інтеграційного об’єднання. У роботі акцентовано увагу на тому, що посередництво або міжнародна публічно-правова медіація є одним із найстаріших засобів вирішення спорів, які використовуються у міжнародних відносинах. Практика застосування медіації склалася ще в античний період, при цьому її сучасні стандарти формувалися у період Середньовіччя та у Новий час. Заборона війни як засобу вирішення міжнародних спорів та зобов’язання вирішувати їх мирними шляхом як основа інституту медіації отримують остаточне формально юридичне закріплення в якості принципу міжнародного права у Статуті ООН 1945 р. Встановлено, що міжнародно-правова публічна медіація є однією з форм або засобів мирного вирішення міжнародних спорів (конфліктів) за участю та під керівництвом третьої нейтральної особи (не учасника конфлікту) — посередника (медіатора), який не наділений правом ухвалювати обов’язкове для сторін рішення та який сприяє комунікації та досягненню домовленостей між сторонами конфлікту. Посередники (медіатори) надають допомогу учасникам спору/конфлікту виявити можливі варіанти його вирішення, що задовольняють інтереси усіх сторін, які беруть участь у спорі. За активної участі медіатора сторони добровільно приймають свідомі рішення, не відчуваючи при цьому тиску з боку один одного і не загрожуючи один одному. Обґрунтовано, що інститут міжнародної публічної медіації можна розглядати в об’єктивному та суб’єктивному аспектах. В об’єктивному сенсі медіація поєднує матеріальні і процесуальні норми права (в тому числі і м’якого права), що регулюють суспільні відносини, які виникають під час врегулювання конфлікту через добровільне досягнення згоди між сторонами щодо взаємовигідних юридичних та (або) фактичних дій. У суб’єктивному сенсі публічно-правова медіація виступає як забезпечена правом діяльність сторін конфлікту та інших учасників процесу примирення, яка спрямована на застосування сукупності юридичних та інших (психологічних, аксіологічних тощо) засобів для вирішення конфлікту/спору, шляхом добровільного досягнення згоди сторонами про взаємоприйнятні юридичні та (або) фактичні дії, які у свою чергу спрямовані на усунення протиріч, що лежать в основі конфлікту/спору. У роботі наголошується, що, не дивлячись на важливу роль ООН у врегулюванні міжнародних конфліктів, у сучасних міжнародних відносинах спостерігається криза універсалізму. Натомість регіональні міжнародні організації (зокрема, ОБСЄ, ЄС, ЕКОБАС, ОАД), які об’єднують держави, що мають спільні інтереси, схожість культурно-історичного розвитку, характеризуються певною гомогенністю в політичних поглядах та ідеології, дедалі частіше демонструють свою ефективність у регулюванні міжнародних суперечок, що можуть загрожувати міжнародному миру та безпеці. Виявлено, що новими тенденціями у розвитку інституту міжнародно-правової публічної медіації є урізноманітнення кола як учасників цього процесу, зокрема тих, хто безпосередньо є стороною спору (держави, міжнародні організації, сторони внутрішньодержавних конфліктів, які загрожують міжнародному миру і безпеці), та самих медіаторів (наприклад, колективне посередництво із залученням різних учасників міжнародних відносин, так і сфери його застосування (спори різної локалізації, різної напруженості, інтенсивності, з різних предметів). При цьому успіх медіації як засобу вирішення міжнародних спорів, за участі різних посередників залежить від координованості їхніх дій та ініціатив, з урахуванням того, що вступаючи у процес врегулювання міжнародного конфлікту медіатори можуть переслідувати різні політичні цілі. Тому саме дотримання принципів безсторонності, нейтральності та повного заглиблення у предмет та причини спору, є основою для досягнення посередниками поставленої мети. Встановлено, що тенденцією останніх років є регіоналізація механізмів вирішення міжнародних спорів, зокрема із застосуванням медіації. Міжнародна публічно-правова медіація має важливе значення у попередженні міжнародних конфліктів та розгортання внутрішньодержавних конфліктів, які створюють загрозу міжнародному миру та безпеці. При цьому міжнародна публічно-правова медіація є ефективним засобом стабілізації мирних відносин у постконфліктний період як неодмінний елемент миробудівництва та миротворчості. Дата реєстрації 2024-12-13 Додано в НРАТ 2024-12-13 Закрити