Search academic texts

Information × Registration Number 0824U003620, PhD dissertation Status Доктор філософії Date 12-08-2024 popup.evolution . Title Modification of thiazole carbonyl derivatives: synthesis and properties of benzimidazoles and chromones Author Dmytro Tarasenko, popup.head Volodymyr Kotlyar popup.opponent Serhii Bohza popup.opponent Alexander Lyapunov popup.review Sergiy Kovalenko popup.review Nadya Kolos Description Дисертаційна робота присвячена похідним 2-тіазолілбензімідазолу та 2- тіазолілхромону, що мають флуоресцентні властивості. Фрагмент тіазолу входить в склад багатьох природних речовин таких як ферменти, антибіотики, вітаміни, тощо. Тому на його основі вже було розроблено велику кількість діючих речовин багатьох лікарських препаратів. Одержувати їх найбільш зручно з карбонільних похідних тіазолу, оскільки саме С=О група може бути дуже легко модифікована в широкий ряд інших функціональних груп. Таким чином, одержання похідних 5-формілтіазолу є достатньо актуальною проблемою впродовж останніх десятиліть і для її вирішення було запропоновано багато підходів. Однак, вони все ще не дозволяють одержувати 5-формілтіазоли з різноманітними замісниками в циклі. У цій роботі використано різні підходи для одержання різноманітних 5- формілтіазолів. Перший - це одержання 5-формілтіазолів незаміщених в 4- му положенн, для цього було використано взаємодію відповідних тіосечовин з хлормалоновим альдегідом. Наступними були синтезовані похідні 4-бром- та 4-хлор-5-формілтіазолу, виходячи з 2,4-дигалоген-5-формілтіазолів для вивчення впливу галогену в 4-му положенні на властивості бензімідазолів та хромонів на їх основі. Для вияснення впливу дигетероциклічної системи були синтезовані 2-тіазолілтіазол та 2-N-метилпіролідиніл тіазол похідні. Для цього було досліджено реакції крос-сполучення 5-формілтіазолу та його похідних. Виявлено, що для введення гетарильних замісників найкращим варіантом є реакція Стілле. Показано, що в цих умовах за участю альдегідної групи реалізуються побічні процеси, що ведуть до осмолення реакційної суміші. Серед варіантів захисту карбонільної групи найкращі результати показав діоксолановий, оскільки його елімінування проходить в більш м’яких умовах та є зворотньою реакцією, на відміну від ацетального. Для реакцій крос-сполучення проведено аналіз ефективності багатьох каталізаторів та виявлено найбільш перспективні з них. Виявилося, що в умовах реакції Стілле може проходити і нуклеофільне приєднання фрагменту станану за карбонільною групою. Ця реакція є специфічною для деяких карбонільних сполук, не залежить від замісника в станані і проходить з дуже низькими виходами. Тому модифікація карбонільної групи за цим методом є менш ефективною в порівнянні з іншими сучасними синтетичними підходами. При спробі масштабування реакції виходи сутєво знизились. Для вирішеня цієї проблеми було проведено серію експериментів та виявлено, що для збереження виходу необхідно проводити реакцію в диметилформаміді та додавати сокаталізатор CuI. В результаті розроблено синтетичний підхід до одержання 2-гетарилтіазолів. Заключним етапом роботи є глікозилювання одержаних 3- гідроксихромонів та дослідження їх взаємодії з β-глікозидазою. З цією методю було апробовано усі методи глікозилювання, наявні в літературі, однак жоден з них не дозволив одержати продукти із задовільними виходами. Тому було проведено модифікацію методу, що показав найкращий результат – прямої етерифікації. Для цього були перевірені різні основи та розчинники, а також температурний режим. В результаті був розроблений більш ефективний метод синтезу глікозильованих похідних хромонів. За цим методом були одержані і глікозиди флавонолів для модельних досліджень. Через те що інтенсивність короткохвильової смуги залишается постійною в процесі гідролізу, вона може бути використана як внутрішній флуоресцентний стандарт. Це дає змогу використовувати глікозиди флавонолу не тільки для виявлення активності β-глікозидази в біологічних зразках, але й для кількісної оцінки цієї активності. Афінність зв'язування флавонолів з білком β-глюкозидази залежить від його структури, тому введеня 4`-бензилоксигрупи до флавонолглікозиду збільшило афінність зв'язування з -9,9 до -10,8 ккал/моль. Однак, сильніше зв’язування бензилоксизаміщеного глюкозиду порівняно з його незаміщеним аналогом потребуватиме вищого енергетичного бар’єру активації для формування відповідного перехідного стану субстрат-рецептор в реакції ферментативного гідролізу, що приводить до 2,3-кратного зниження відповідної константи швидкості. Таким чином, ці результати відкривають можливість для застосування глюкозидів флавонолу, як простих у використанні індикаторів для швидкого флуоресцентного моніторингу активності інших ферментів із родини глікозидаз. Registration Date 2024-12-18 popup.nrat_date 2024-12-18 Close