Search academic texts

Information × Registration Number 0825U000507, PhD dissertation Status Доктор філософії Date 11-03-2025 popup.evolution o Title Genesis of Ukrainian Criminal Law in the Middle Ages (XV – first half of XVII centuries) Author Leonid Podoroha, popup.head Oleksandr Loshchykhin popup.opponent Ivanna Matselyukh popup.opponent Kateryna Dobkina popup.opponent Oleksii Martyniuk popup.review Svitlana Kamarali Description У дисертації здійснено комплексне та системне наукове теоретично-історичне дослідження проблем, пов’язаних із генезою українського кримінального права за доби Середньовіччя (ХV – перша половина ХVІІ ст.). Послідовно й логічно висвітлено історичні закономірності розвитку українського кримінального права у ХV – першій половині ХVІІ ст. у його цілісності як системно-структурного комплексу, що складався з понять та інститутів кримінального права. У результаті проведеного дослідження сформульовано ряд висновків і концептуальних наукових положень, які відтворюють загальні риси та рівень розуміння законодавцем сутності й змісту основних термінів, понять та інститутів кримінального права. У ході дослідження було встановлено, що в литовсько-польський період джерелами кримінального права були правовий звичай і закон. Автором доведено, що основною тенденцією в цю добу стало поступове переважання закону над звичаєвим правом, що втілилось у трьох періодах: домінування правового звичаю, коли в кожній землі склалася специфічна система звичаєвого права; перехідний період, коли відбулось поєднання дії правового звичаю та закону, а в областях продовжував існувати правовий партикуляризм; домінування закону, коли відбувається кодифікація й уніфікація норм кримінального права в усій державі. Виявлено важливі тенденції розвитку поняття злочину в досліджуваний період, а саме: матеріальний елемент пов’язувався із спричиненням особі матеріальної, моральної чи фізичної шкоди; злочин ототожнювався із гріхом; відбулось нормативне оформлення поняття злочину з погляду порушення правила поведінки. У процесі дослідження автором було акцентовано увагу на основних тенденціях розвитку загальних понять кримінального права: виокремлення як родових об’єктів суспільних відносин щодо охорони інтересів держави, відносин у сфері військової служби, правосуддя, службової діяльності, забезпечення порядку державного управління, охорони прав особи та власності, прав церкви, сім’ї, прав і привілеїв шляхти, норм релігії й моралі; поняттям «суб’єкт злочину» охоплювались усі мешканці держави, іноземці, відбувається формування поняття неосудності за станом здоров’я та за віком, деталізується відповідальність психічно хворих осіб, підвищується вік, з якого наставала кримінальна відповідальність; виділення ознак об’єктивної сторони, а також способу, засобу, місця, часу учинення злочину; розмежування форм вини, врахування мотиву й мети діяння, що впливало на міру покарання; виокремлення форм множинності злочинів; встановлення різної міри покарання залежно від видів співучасників і тяжкості скоєного ними злочину; виділення як стадій учинення злочину готування у формі погрози або дій, замах і закінчене діяння; закріплення обставин, які виключали злочинність діяння. Автором було з’ясовано, що в українському кримінальному праві ХV–ХVІ ст. відбувається розвиток поняття злочинів у сфері публічних інтересів; наголошено на таких закономірних історично-правових явищах: злочини проти держави були представлені «образою Маєстату» й ототожнювались із посяганням на державний лад, територіальну цілісність держави, нанесення їй економічних збитків, а також пов’язувались із злочинами проти особи в присутності монарха; закріпленні військових злочинів; охороні кримінального закону підлягали здоров’я, честь, свобода, власність шляхтичів; виокремленні злочинів проти правосуддя; появі службових злочинів і посягань проти порядку управління; закріпленні в нормах Литовського Статуту злочинів проти церкви та релігії. Обґрунтовано, що норми правових пам’яток ХV–ХVІ ст. відобразили розвиток поняття злочинів у сфері приватних інтересів; акцентовано увагу на таких закономірних історично-правових явищах: поняття злочинів проти життя набуває як загальної, так і специфічної термінології, яка відображала окремі види вбивства та форми вини; закріплюється градація вбивств залежно від станової належності, статі, кваліфікуючих обставин, форми вини; злочини проти здоров’я отримують нормативну специфікацію залежно від тяжкості злочину та спричиненої фізичної шкоди; особливим видом злочину проти особи було посягання на її волю; відбувається виокремлення таких злочинів проти власності, як крадіжка, знищення, пошкодження чужого майна, незаконне ним користування; виділяється група змішаних злочинів, які мали свої виняткові ознаки (грабіж, розбій, збройний напад на маєток, село); відбувається становлення злочинів у сімейній сфері та проти моралі. У ході дослідження було доведено, що основними тенденціями розвитку мети покарання впродовж ХV–ХVІ ст. стали: поступовий занепад значення такої мети, як наповнення державної скарбниці; посилення ролі як загальної, так і спеціальної превенції; важливість досягнення такої цілі покарання, як спокутування гріха; обов’язковість відшкодування шкоди потерпілому; посилення значення як цілей покарання виправлення засудженого й ізоляція злочинця від суспільства; актуалізація залякування. Registration Date 2025-02-12 popup.nrat_date 2025-02-12 Close