Дисертація доктора філософії. Овсієнко Максим Олександрович. Клініко-функціональне обґрунтування об’єму хірургічної корекції структур передніх відділів носа та верхнього носового ходу при септопластиці

Registration Number

0825U001764, PhD dissertation

Status

Доктор філософії

Date

23-06-2025

popup.evolution

.

Title

Clinical and functional rationale for the extent of surgical correction in the anterosuperior nasal structures and upper nasal passage during septoplasty

Author

MAKSYM OVSIIENKO,

popup.head Volodymyr Shkorbotun
popup.opponent Mykhailo I. Bezeha
popup.opponent Sergiy M. Pukhlyk
popup.opponent Yuliia V. Dieieva
popup.review Oleksandr Kononov

popup.rada

Shupyk National Healthcare University of Ukraine

Description

Робота виконана на базі оториноларингологічного відділення КНП «Київська міська клінічна лікарня №9», Київ протягом 2019-2025 років. Мета роботи – підвищити ефективність септопластики шляхом прогностичного обґрунтування оптимального обсягу хірургічної корекції структур передньо-верхнього відділу носа на основі передопераційного відеоендориноскопічного обстеження з комп’ютерною біоімейджинговою обробкою розкадрованих фотозображень та віртуальним моделюванням просвіту ВНК. У процесі наукового дослідження було проведено аналіз результатів обстеження 205 пацієнтів з порушеннями носового дихання. Серед них 130 – брали участь у проспективному дослідженні, а 75 – у ретроспективному. Окрім того, під час експериментально-клінічного дослідження було обстежено 17 практично здорових осіб та 10 пацієнтів після успішної септопластики, які не мали скарг на носове дихання і становили групу контролю. В дослідженні використовувались загальноклінічні, спеціальні оториноларингологічні (ендориноскопія, риноманометрія, ольфактометрія), рентгенологічні, інструментальні методи обстеження та статистичної обробки даних. В роботі була сформульована гіпотеза дослідження, що полягала в припущенні наявності впливу кондуктивної гіпосмії у пацієнтів після 3 септопластики на формування у них суб’єктивного відчуття задоволеності якістю носового дихання та якістю життя. Робота виконувалась в 2 етапи: на 1-му етапі були проведені дослідження для підтвердження заявленої гіпотези, а на 2-му – з урахуванням отриманих даних була розроблена методика передопераційного прогнозування обсягу корекції структур передньо-верхнього відділу носа на основі відеоендориноскопії з комп’ютерною біоімейджинговою обробкою розкадрованих фотозображень внутрішнього носового клапана (ВНК) і нанесенням на них теоретично обґрунтованих меж його просвіту. Методика була застосована в клініці, де встановлено її ефективність застосування при септопластиці. На першому етапі дослідження для доведення вірності наукової гіпотези було з’ясовано наявність взаємозв’язку між об’єктивними показниками прохідності носових ходів, гостротою нюху та суб’єктивним відчуттям задоволеності пацієнтів диханням через ніс. При цьому встановлено, що у 81,8% (95% ДІ:66,8-91,3) пацієнтів, які мають скарги на незадовільну якість носового дихання при відсутності підвищеного загального опору в носових ходах (R150 (заг) -  0,25 ПА/см3 /сек – норма), виявлена різна ступінь гіпосмії. З урахуванням отриманих даних було зроблено висновок, що однією з причин незадоволеності пацієнтів якістю носового дихання при нормальних показниках загального опору в носових ходах може бути дисфункція нюхового рецептора кондуктивного характеру, що проявляється не лише порушенням розпізнавання запахів та гостроти їх сприйняття, а й порушенням формування у хворого суб’єктивного відчуття задоволеності дихання носом і відповідно якістю життя. Наступним етапом було проведення експериментально-клінічного дослідження. Воно присвячено з’ясуванню впливу деформації і звужень ВНК у верхній його частині на стан нюхової функції при вільному верхньому носовому ході на задоволеність пацієнтів якістю носового дихання та якістю життя. Для моделювання звуження верхньої частини клапана і дифузора було використано пластичний матеріал – твердіючий гель альгінат натрію. Їм обтурували верхню 4 частину носового клапана в напрямку вище рівня прикріплення середньої носової раковини на глибину 3-4 мм від внутрішнього отвору присінка. Доведено, що зміна конфігурації ВНК з частковим обмеженням його простору у верхній частині в межах дифузору не має суттєвого впливу на опір повітрю при риноманометрії, але справляє суттєвий вплив на гостроту сприймання запахів, викликаючи гіпосмію. Наступне дослідження було спрямоване на з’ясування впливу абсолютних та відносних метричних показників просвіту окремих частин внутрішнього носового клапана на ефективність нюхової і дихальної функцій носа. У дослідженні взяли участь 32 пацієнти після септопластики. На основі отриманих результатів визначено, що показник співвідношення площ верхньої частин ВНК до нижньої в нормі складає 0,70,02, а його зменшення може спричиняти порушення розподілу повітря між носовими ходами зі зменшенням аерації верхнього носового ходу, що проявляється гіпосмією.

Registration Date

2025-05-19

popup.nrat_date

2025-05-19 / 2026-07-01