Registration Number
0825U002835, PhD dissertation
Status
Доктор філософії
Date
11-09-2025
popup.evolution
o
Title
Clarinet Quintet in European Music of the 18th – 20th Centuries: Origin, Development, Compositional and Performance Specifics
Author
Mykhailo Titarov,
popup.head Mykhaylo R. Mymryk
popup.opponent Olha A. Shumilina
popup.opponent Ihor B. Savchuk
popup.review Oksana V. Ryndenko
popup.review Bogdan O. Siuta
popup.rada
Ukrainian National Tchaikovsky Academy of Music
Description
У дисертації вивчено основні тенденції розвитку жанру кларнетового квінтету як унікального прояву широкої жанрової палітри камерно-ансамблевого музикування, властивого європейській музичній культурі епохи класицизму, романтизму та музиці ХХ століття.
До складу кларнетового квінтету входять інструменти двох груп – дерев’яної духової (кларнет) і струнно-смичкової (струнний квартет). Такий ансамбль виник у ХVІІІ столітті, а поява перших творів припадає на добу класицизму. Для цього складу писали видатні європейські композитори ХVІІІ–ХХ століть – В. А. Моцарт, К. М. фон Вебер, Й. Брамс, П. Хіндеміт та ін. Кожен квінтет є справжнім шедевром, що відображає квінтесенцію творчих поглядів свого автора.
Поява кларнетового квінтету історично пов’язана із виникненням і розвитком кларнета як музичного інструмента, що спочатку вважався різновидом французького духового інструмента шалюмо і поступово, протягом усього ХVІІІ століття здобував визнання як самостійний музичний інструмент. З часом кларнет зазнав суттєвого вдосконалення своєї конструкції, що вплинуло на якість звуку і розширення виконавських можливостей. Поступове зростання статусу кларнета впливало на розуміння його можливостей як сольно-ансамблевого та оркестрового музичного інструмента, і це дозволило включити його в ансамблеві склади, в тому числі у склад кларнетового квінтету.
Розвиток жанру кларнетового квінтету, винайденого у ХVІІІ столітті, продовжився у творчості композиторів ХІХ – ХХ століть, починаючи від ранніх романтиків, які поєднали стилістичну основу музичного мистецтва доби класицизму із новими романтичними ідеями у змісті, формотворенні і трактуванні партії кларнета як сольного інструмента, і до сучасних митців, які у своїй творчості надають перевагу технікам ХХ століття. Підхід до трактування партії кларнета як універсального інструмента в їхніх творах пов’язаний з технічним вдосконаленням кларнета і розширенням виконавських можливостей за рахунок сучасних прийомів гри та видобування звуку.
Тенденції розвитку кларнетового квінтету не дістали належного відображення в існуючих наукових публікаціях. Автори зазвичай оминали цей жанр як нетиповий, недостатньо поширений і маловідомий, надаючи перевагу жанру кларнетового концерту. Навіть в аналізі камерно-ансамблевої музики кларнетові квінтети суттєво поступали творам, написаним для інших складів (наприклад, дуетам, фортепіанним тріо та ін.). Вказаний стан дослідження кларнетових квінтетів та, з іншого боку, чільне місце творів цього жанру в репертуарі кларнетистів і популярність у концертно-виконавській діяльності музикантів визначили актуальність теми дисертації.
Метою роботи є визначення шляхів виникнення та розвитку кларнетового квінтету як одного з жанрів камерно-ансамблевої музики за участі духового інструмента в європейській музиці ХVІІІ – ХХ століть.
Головні завдання роботи обумовлені реалізацією поставленої мети:
1. Розглянути історію кларнета у музичній культурі ХVІІІ – ХХ століть у контексті розвитку жанру кларнетового квінтету.
2. Дослідити квінтет як вид інструментального ансамблю
3. Визначити специфіку взаємодії інструментів в ансамблі кларнета і струнних.
4. Визначити особливості розвитку кларнетового квінтету протягом класико-романтичного періоду (ранній класицизм – віденський класицизм – ранній романтизм – пізній романтизм).
5. Вивчити стильові напрямки, композиційні рішення, трактування партії кларнета у кларнетових квінтетах композиторів ХХ століття.
6. Проаналізувати партію кларнета в аспекті еволюції конструкції інструмента та зміни стильових параметрів творчості авторів кларнетових квінтетів.
Матеріалом дослідження стали кларнетові квінтети композиторів ХVIII – ХХ століть (В. А. Моцарт, А. Рейха, К. М. фон Вебер, Дж. Меєрбер, Г. Берман, Й. Брамс, Дж. Холбрук, С. Коулрідж-Тейлор, А. Марто, М. Регер, П. Хіндеміт, Ж. Франсе, В. Дж. Сайдман, Х. Ямада та ін.).
Методологічною базою дослідження є методи історизму і компаративно-порівняльного аналізу. Комплексне застосування обох цих методів надає підстави для:
– виявлення початкових імпульсів, що спричинили виокремлення у камерно-ансамблевому музикуванні другої половини ХVІІІ століття групи виконавців мішаного складу як підґрунтя виникнення жанру кларнетового квінтету;
– вивчення подальших шляхів розвитку цієї практики у творчості видатних представників віденського класицизму, романтизму і музики ХХ століття.
Враховуючи специфіку музичного матеріалу, а також мету і завдання дослідження, до вивчення вказаної проблематики долучено аналітичний підхід і деякі методи теоретичного дослідження (аналіз і синтез, розумове моделювання, сходження від абстрактного до конкретного та ін.).
Registration Date
2025-07-10
popup.nrat_date
2025-07-10 / 2026-07-01
