Search academic texts

Information × Registration Number 0825U003148, PhD dissertation Status Доктор філософії Date 12-09-2025 popup.evolution o Title Optimization of Surgical Treatment of Closed Abdominal Trauma in Patients with Excess Body Weight in Conditions of Polytrauma Author Madona Gogiya, popup.head Igor Belozorov popup.opponent Vitaliy Makarov popup.opponent Oleh Vorovskyi popup.review Oleksij Tsivenko popup.review Mariia Matvieienko Description Травма залишається однією з провідних причин інвалідності та смертності в усьому світі. Серед її найтяжчих варіантів за перебігом є абдомінальна травма. В умовах збільшення поширеності ожиріння актуальним є дослідження його впливу на перебіг травматичної хвороби. Наявні дані свідчать про неоднозначну роль ожиріння у прогнозі. Стандартною методикою оцінки аліментарного статусу залишається індекс маси тіла (ІМТ), однак в умовах гострої травми його застосування утруднене. Натомість прості антропометричні показники, зокрема, обсяг талії (ОТ) та співвідношення об’єму талії до об’єму стегон (ОТ/ОС), можуть мати вищу прогностичну інформативність, однак їх значущість у пацієнтів з абдомінальною травмою досі недостатньо вивчена. Метою дослідження було оптимізація тактики лікування абдомінальних ушкоджень у постраждалих з механічною травмою на підставі вивчення впливу надлишкової ваги, ожиріння та абдомінального ожиріння на перебіг травми. У дослідження увійшли 240 постраждалих віком від 18 років з абдомінальною травмою, які були розподілені на групи залежно від ІМТ: І група – 75 постраждалих з нормальною вагою (ІМТ до 25,0 кг/м2); ІІ група – 129 постраждалих з надлишковою вагою (ІМТ 25,0-29,9 кг/м2); III група – 36 постраждалих з ожирінням І-ІІІ ст. (ІМТ від 30 кг/м2 та більше). Однак розподіл постраждалих залежно від ІМТ виявився неефективним для створення прогностичної моделі перебігу травми у зв’язку з неможливістю зважування важко травмованих, які надходили з приймального відділення одразу в операційну. Тому додатково вивчено вплив на перебіг травми абдомінального ожиріння (ОТ від 102 см у чоловіків і від 88 см у жінок) – 32 постраждалих; та за величиною ОТ/ОС (більш 0,85 для жінок та більш 1,00 для чоловіків) – 55 постраждалих. Встановлено, що показник ОТ/ОС виявився найбільш впливовим на перебіг травми, тому був обраний для створення прогностичної моделі і оптимізації лікувальної тактики. Відповідно виділено наступні групи: 1-а група (основна) – 29 постраждалих з абдомінальним ожирінням, у яких застосовано алгоритм лікування на підставі прогнозу перебігу травми та додаткові післяопераційні лікувальні заходи; 2-а група (контрольна) – 26 постраждалих з абдомінальним ожирінням з традиційною тактикою лікування; 3-я група (порівняння) – 185 постраждалих без абдомінального ожиріння. За результатами аналізу особливостей травми встановлено, що у постраждалих з ожирінням, незалежно від механізму травми, достовірно частіше виявлялися гематоми печінки та рідше – її розриви порівняно з постраждалими з надлишковою або нормальною масою тіла. У постраждалих з надлишковою масою тіла та ожирінням спостерігалася менша частота середньо тяжкої та тяжкої поєднаної торакальної травми (AIS 3–4) порівняно з особами з нормальною масою тіла. Частота поєднаної черепно-мозкової травми і поєднаної скелетної травми у пацієнтів з надлишковою масою тіла та ожирінням була нижчою, а частота стабільних і нестабільних переломів кісток тазу — вищою, ніж у пацієнтів із нормальною масою тіла. Встановлено, що у постраждалих з ожирінням більша частота ускладнень порівняно з пацієнтами з надлишковою або нормальною масою тіла, головним чином за рахунок респіраторних і ранових ускладнень. Летальність у пацієнтів з ожирінням була достовірно вищою, ніж у осіб з надлишковою масою тіла, та недостовірно нижчою, ніж у пацієнтів з нормальною масою тіла. Встановлено, що наявність абдоміналь¬ного ожиріння достовірно збільшує загальну частоту уск¬ладнень, частоту респіраторних, ниркових ускладнень, поліорганної недостатності та леталь¬ності. Розроблено метод прогно¬зування летальності постраждалих з травмою живота з урахуванням наявності абдомінального ожиріння, віку та стану постраждалого із задовільною прогностичною значу¬щістю (площа під ROC-кривою 0,742 [95% ДІ: 0,588; 0,896], р=0,02), застосування якого можливо вже під час госпіталізації та в умовах операційної. Удосконалено тактику лікування поєднаної абдомінальної травми з визначенням показань до застосування тактики «контроль пошкоджень» з тимчасовим ушиванням апоневрозу та створенням негативного тиску в рані, обґрунтовано визначення оптимального обсягу інфузійної терапії та дозування антикоагулянтів після оперативних втручань з приводу абдомінальної травми. Запропонована тактика хірургічного лікування та післяопераційної терапії у постраждалих з ожирінням сприяла зменшенню кількості тяжких уск¬ладнень (ІІІ-IV клас за D. Dindo, 2004) на 25,5%, зменшенню частоти респіра¬тор¬них ускладнень на 15,2%, частоти ранових ускладнень на 8,9% і летальності на 13,6% у порівнянні з традиційною тактикою лікування постраждалих з поєднаною абдомінальною травмою. Registration Date 2025-07-24 popup.nrat_date 2025-07-24 Close